Дияконів Михайло Михайлович [12(25) .6.1907, Петербург, — 8.6.1954, Москва], радянський сходознавець, історик Ірану, мистецтва і культури країн Близького і Середнього Сходу, археолог, доктор історичних наук (1946), професор (1949), заслуженого на діяча науки Таджицької РСР (1951). Вчився (1924—26) в університеті в Осло, в 1930 закінчив БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова). Працював в Державному Ермітажі, Інституті історії матеріальної культури, БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова), Академії витівок, МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова). З 1946 співробітник, а з 1953 керівник Таджицької (Согдійсько-таджіцькою) археологічної експедиції. Д. — автор першої в марксистській літературі звідної роботи по древній історії Ірану [« Нарис історії древнього Ірану», 1961 (видавництво посмертне)]. Відомий також як поет-перекладач: з перської мови (Фірдоуси, Гургані, Низами), з норвезького і ін. мов.
Літ.: Беленіцкий А. М., Пам'яті М. М. Дьяконова, «Короткі повідомлення про доповіді і польові дослідження Інституту історії матеріальної культури», 1954, ст 55 (там же перелік праць Д.); Михайло Михайлович Дияконів, «Вісник древньої історії», 1954 №3; Бретаніцкий Л. С., М. М. Дияконів, «Народи Азії і Африки», 1967 № 3.
