Дифузійна камера
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Дифузійна камера

Дифузійна камера, прилад, в якому можна спостерігати видимі сліди (треки) заряджених часток. Як і в Вільсона камері, треки в Д. до. створюються краплями рідини в пересиченій парі, а центрами конденсації є іони, траєкторії зарядженої частки, що утворюються уподовж. Пересичення газу в Д. до. досягається за рахунок безперервного потоку пари від гарячішої поверхні в кришки камери до холодної поверхні в її дна. На відміну від камери Вільсона, в Д. до. пересичення існує постійно, тому Д. до. чутлива до іонізуючих часток безперервно. Д. до. вперше здійснена американським фізиком А. Лангсдорфом в 1936.

  Металеве дно камери, заповненої газом, охолоджується твердою вуглекислотою до температури — 60—70°С ( рис .). Унаслідок теплопровідності газу і конвективного теплообміну між газом і стінками камери в камері встановлюється великий перепад температури по висоті. Верхня частина камери заповнюється парами метилового спирту з пружністю, близькою до насичення (при температурі від 10 до 20°С). Пари спирту дифундують вниз і конденсуються на дні камери. Т. до. температура газу в області, прилеглій до дна камери, значно нижче, ніж температура в кришки, внизу утворюється шар з пересиченням парами спирту, в якому формуються треки часток. Висота чутливого до іонізуючих часток шаруючи в Д. до. досягає 50—70 мм . Чіткі сліди часток в Д. до. утворюються при температурних перепадах в чутливому шарі ~ 50—10 град/см .

  Д. до. високого тиску наповнюють воднем до 3—4 Мн/м 2 (30—40 атм .) і гелієм до 20 Мн/м 2 (20 атм .). Вони застосовуються для вивчення процесів взаємодії часток високої енергії з ядрами водню, дейтерію і гелію. Поміщаючи Д. до. у магнітне поле (~10—20000 е ), можна з великою точністю вимірювати імпульси часток. За допомогою Д. до. було досліджено утворення пі-мезонів при зіткненнях протонів, нейтронів і інших часток з ядрами водню і гелію; спостерігалося парне народження лямбда- гіперіонів з До-мезонами при зіткненнях p-мезонів з протонами і ін.

  Літ.: Ляпідевський Ст До., Дифузійна камера, «Успіхи фізичних наук», 1958, т. 66, ст 1.

Мал. Схема дифузійної камери: 1 — верхнє скло; 2 — металеве коритце з метиловим спиртом 9; 3 — скляний циліндр (бічна поверхня камери); 4 — металеве дно камери, охолоджуваною твердою вуглекислотою 5; 6 — поршень з термоізолірующего матеріалу; 7 — стисла пружина; 8 — параболічне дзеркало; 10 — фотоапарат; 11 — металеве кільце з рідкою сіткою з тонкого дроту для створення електричного поля, що очищає від іонів; S — джерело світла.