Диференціальні ігри, розділ математичної теорії управління, в якому вивчається управління об'єктом в конфліктних ситуаціях (див. Ігор теорія ). У Д. і. можливості гравців описуються диференціальними рівняннями, що містять вектори, що управляють, якими розпоряджаються гравці. Для вибору свого управління кожен гравець може використовувати лише поточну інформацію про поведінку гравців. Розрізняють Д. і. двох гравців і багатьох гравців. Найбільш дослідженими є Д. і. переслідування, в яких кількість гравців дорівнює 2, одного називають таким, що наздоганяє, іншого що втікає. Мета що наздоганяє — приведення вектора z ( t ) на задану безліч М-коду за можливо короткий час; мета що втікає — по можливості відтягнути момент приходу вектора z ( t ) на М-коді . Основоположні результати в Д. і. отримані в 60-і рр. 20 ст в СССР Л.С. Понтрягиним, Н. Н. Красовським, Е. Ф. Міщенко, Б. Н. Пшенічним і ін., в США — Р. Айзексом, Л. Берковіцем, У. Флемінгом і ін.
