Диференціальна психологія
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Диференціальна психологія

Диференціальна психологія, галузь психології, що вивчає індивідуальні відмінності між людьми. Передумовою виникнення Д. п. на рубежі 19 і 20 вв.(століття) з'явилося введення в психологію експерименту, а також генетичних і математичних методів. Піонером розробки Д. п. був Ф. Гальтон (Великобританія), який винайшов ряд прийомів і приладів для вивчення індивідуальних відмінностей. В. Штерн (Німеччина) ввів самий термін «Д. п.» (1900). Першими крупними представниками Д. п. були А. Біне (Франція), А. Ф. Лазурський (Росія), Дж. Кеттел (США) і ін.

  В Д. п. широко застосовуються тести — як індивідуальні, так і групові; вони використовуються для визначення розумових відмінностей, а з винаходом так званих проектних тестів — для визначення інтересів, установок емоційних реакцій. За допомогою тестів методами факторного аналізу виявляються чинники, що характеризують загальні властивості (параметри, виміри) інтелекту або особи. На цій підставі визначаються кількісні варіації в психологічних властивостях окремих індивідів.

  Питання про причини психологічних відмінностей з'явилося предметом щонайгостріших дискусій впродовж всієї історії Д. п. і перш за все — проблема співвідношення біологічних і соціально-культурних чинників у формуванні індивідуальних особливостей людини. У 50 — 60-х рр. 20 ст для Д. п. характерний інтенсивний розвиток нових підходів і методів — як експериментальних, так і математичних. Удосконалюється техніка статистичного аналізу тестів (Дж. Гилфорд, США; Р. Кеттел, Великобританія), вивчається роль ціннісної орієнтації особи, детально виявляються психологічні аспекти вікових і статевих відмінностей.

  Поряд з відмінностями між індивідами в розумовому відношенні широко досліджуються відмінності в творчих і організаторських здібностях, загальній структурі особи, сфері мотивації. Вивчаються кореляції між психологічними властивостями, з одного боку, і фізіологічними — з іншою (В. Шелдон, Г. Айзенк — Великобританія). У СРСР робота в цьому напрямі ведеться у ряді лабораторій — в інституті психології АПН(Агентство друк Новини) СРСР(Академія педагогічних наук СРСР) (дослідження, Б. М. Тепловим, що проводилися, і його співробітниками на основі вчення І. П. Павлова про типів вищої нервової діяльності), Ленінградському і Пермському університетах і ін.

  Факти і виводи Д. п. важливі для вирішення багатьох практичних завдань (відбір і вчення персоналу, діагностика і прогностика розвитку окремих властивостей, схильностей, здібностей індивідів і ін.).

  Літ.: Теплов Би. М., Проблеми індивідуальних відмінностей, М., 1961; Piéron Н., La psychologie différentielle, 2 éd., P., 1962; Anastasi A., Differential psychology, 3ed., N. Y., 1958.

  М. Р. Ярошевський.