Дисиміляція (від латів.(латинський) dissimilis — несхожий) в біології, протилежна асиміляція сторона обміну речовин, що полягає в руйнуванні органічних сполук з перетворенням білків, нуклеїнових кислот, жирів, вуглеводів (у тому числі введених в організм з їжею) в прості речовини. Ряд процесів Д. — дихання, бродіння і гліколіз — займає центральне місце в обміні речовин. В результаті цих процесів відбувається звільнення енергії, увязненій в молекулах складних органічних сполук, яка частково трансформується в енергію аденозінфосфорних кислот (переважно АТФ). Основні кінцеві продукти Д. у всіх організмах — вода, вуглекислий газ і аміак. У тварин ці продукти у міру накопичення виділяються назовні. У рослинних організмах Co 2 частково, а Nh 3 повністю використовуються для біосинтезу органічних речовин, будучи, т. о., вихідним матеріалом для асиміляції.
Нерозривний зв'язок Д. з асиміляцією забезпечує постійне оновлення тканин організму. Так, в крові людини половина існуючого альбуміну обмінюється на нові молекули альбуміну за 10 днів; тривалість життя еритроцитів — близько 4 місяців. Співвідношення інтенсивності асиміляції і Д. змінюється залежно від стадії розвитку, віку і фізіологічного стану організму. Зростання і розвиток організму характеризуються переважанням асиміляції, що виявляється в утворенні нових кліток, тканин і органів, в їх зростанні і диференціації, в загальному збільшенні маси тіла. При деяких патологічних станах і при голодуванні Д. зазвичай переважає над асиміляцією, що веде до зменшення маси тіла.
