Дипломатичні ранги, особливі звання, що привласнюються дипломатичним працівникам. Система і порядок привласнення Д. р. регулюються законодавством кожної держави. У дипломатичній практиці більшості держав відомі наступні Д. р.: посол, посланець, радник, перший секретар, другий секретар, третій секретар і аташе. Крім того, може існувати градація цих рангів (наприклад, радники першого і другого класів і т.д.).
Термін «амбасадор» — людина, що знає два, посередник між двома суверенами, — з'явився ще в 13 ст В кінці 15 — початку 16 вв.(століття) розрізняли два ранги дипломатичних представників — «амбасадор» і «мандатаріо»; у 17 ст зустрічається ранг резидента (рівень в ієрархії дипломатичних представників), з'являється термін «посланець». Багаточисельні конфлікти з приводу співвідношення Д. р. привели до вироблення на Віденському конгресі 1814—15 особливого регламенту від 19 березня 1815, доповненого протоколом Ахенським від 21 листопада 1818 і що встановив послідовність дипломатичних класів, що збігалися з Д. р.: 1) посли (ambassadeurs), до яких прирівняні папські легати і нунції ; 2) посланці або повноважні міністри (envoyés et ministres plenipotentiaires), до яких прирівняні папські інтернунції; 3) міністри-резиденти (ministres résidents); 4) повірені в справах (chargés d''affaires).
4 червня 1918 декретом СНК(Рада Народних Комісарів) РСФСР старі Д. р. були скасовані і замінені званням повноважного представника. 26 травня 1921 «Загальним положенням про радянські органи за кордоном» було встановлено ділення радянських представництв на повноважних дипломатичні представництва, торгівельні і консульські; воно було збережене потім Положенням «Про Народний комісаріат закордонних справ» («Вісник ЦВК(Центральний виконавський комітет), СНК(Рада Народних Комісарів) і СТО(Рада праці і оборони)», 1923 №10, ст. 300; СЗ(Збори законів) СРСР, 1925 №34, ст. 233; СЗ(Збори законів) СРСР, 1927 №25, ст. 266).
Указом Президії Верховної Ради СРСР про встановлення рангів для дипломатичних представників СРСР за кордоном від 9 травня 1941 були введені ранги надзвичайного і повноважного посла, надзвичайного і повноважного посланця, повіреного в справах; а Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 травня 1943 про встановлення рангів дипломатичних працівників НКИД, посольств і місій СРСР за межею бувальщини введені і ін. Д. р. — радників першого і другого класів, перших секретарів двох класів, других секретарів двох класів, третього секретаря і аташе.
