Дипломатичний корпус, сукупність членів дипломатичного персоналу дипломатичних представництв, що знаходяться в даній країні. У вузькому сенсі слова Д. до. — глави посольств і місій, що мають місцеперебування в даній країні; у широкому сенсі слова — всі особи, що мають дипломатичну картку, видану державою перебування (у тому числі аташе, а інколи навіть домашні лікарки і особисті секретарі посла).
В більшості держав прийнято, що глава дипломатичного представництва передає список тих осіб, що полягають при представництві, для яких потрібні дипломатичні привілеї і імунітет. Протокольний відділ міністерства закордонних справ реєструє цей список і потім періодично видає весь список членів Д. до. (МЗС СРСР видає такий офіційний список 2 рази в рік).
Д. до. має зазвичай свого старшину (старійшину, дуайена або декана) — старшого по класу і першого за часом своєї служби в даній країні в цьому класі дипломатичного представника; він інструктує колег про місцеві дипломатичні звичаї і очолює Д. до. Момент старшинства глав представництв відповідного класу в Д. до. визначають дата і година вступу до виконання своїх функцій. У практиці переважної більшості сучасних держав, у тому числі СРСР, таким моментом вважається час вручення вірчих грамот .
Д. до. не є політичним об'єднанням або організацією, він здійснює як би церемоніальні функції. Лише по церемоніальних (протокольним) питаннях можливі колективні виступи Д. до.
