Динаміка руслових потоків, наука, в якій вивчається рух води і наносів в руслових потоках : річках, струмках, каналах. Головне завдання Д. р. п. — вивчення руху води в руслі, що деформується, в умовах безперервної взаємодії потоку і русла: русло управляє потоком, формуючи розподіл швидкостей в різних його частинах (швидкісне поле), а потік створює собі русло що відповідає його швидкісному полю. У зв'язку з цим Д. р. п. досліджує кінематичну структуру потоку (розподіл швидкостей і тиску, їх пульсації, турбулентність і механізми турбулентного перемішування, опір руху потоку і т.д.), механізм зважування і перенесення наносів, деформації дна потоку, положення потоку (річки) в плані і ін. Основою Д. р. п. є гідродинаміка в'язкої рідини, теорія турбулентного перебігу рідини, подібності теорія і фізичний експеримент.
Рух руслових потоків в криволінійному руслі супроводиться поперечною циркуляцією, завдяки чому наноси переміщаються як уподовж, так і впоперек потоку створюючи складні форми рельєфу дна. Теоретичне дослідження руслового потоку із-за складності і нестаціонарної його течії представляє значні труднощі. У зв'язку з цим в Д. р. п. велике значення придбав фізичний експеримент, особливо моделювання руслових процесів, засноване на теорії подібності. Поряд з цим руслові дослідження проводяться і безпосередньо в натурних умовах (на річках і каналах).
Як самостійна наука Д. р. п. сформувався на початку 20 ст на базі досліджень рівнинних річок в цілях судноплавства (початих російським інженером В. М. Лохтіним і Н. С. Лелявським) і у зв'язку з гідротехнічним будівництвом, що розвернулося. Великий вклад в створення і розвиток Д. р. п. внесли радянські вчені М. А. Велетнів, що заклав теоретичні основи науки, а також Ст М. Маккавєєв, Ст Н. Гончарів, Н. І. Маккавєєв і ін.
Вивчення закономірностей руслового потоку дозволило не лише прогнозувати руслові деформації, але і направляти їх. Так, за допомогою спеціальних гідротехнічних споруд направляють русла річок, створюючи умови, сприяючі збільшенню глибини русла, найбільш сприятливої для нормального судноплавства. Прогноз руслових деформацій придбав особливе значення у зв'язку з будівництвом гідротехнічних споруд. Найбільш важливі практичні завдання Д. р. п.: осадження наносів в каналах і відстійниках, замулювання водосховищ; розмиви дна за гідротехнічними спорудами (пониження рівня води в нижніх б'єфах гідровузлів), розмиви русла річки при ніяковості його спорудами (перемичками, спорудою мостових переходів, водозаборів і ін.); розробка методів виправлення річок в цілях судноплавства; боротьба з шкідливою дією селевих потоків і ін.
Літ.: Велетнів М. А., Динаміка руслових потоків, 3 видавництво, т. 1—2, М. — Л., 1954—55; Льові І. І., Динаміка руслових потоків, 2 видавництва, М. — Л., 1957; Гончарів Ст Н., Основи динаміки руслових потоків, Л., 1954; Грішанін До. Ст, Динаміка руслових потоків, Л., 1969; Маккавєєв Н. І., Експериментальна геоморфология, М., 1961.
