Двозначності принцип, принцип класичної (двозначною) логіки, згідно з яким у всіх мислимих випадках питання про істиннісному значенні будь-якого вислови допускає лише дві відповіді: «істинно» або «помилково» (який-небудь інша відповідь, у тому числі і істинно, і помилково», виключається). Згідно Д. п., будь-яке вислів достеменний або помилково незалежно від існування способу, яким можна (хоч би потенційно) здійснити вказівку того, яка з цих двох можливостей дійсно має місце. Інакше кажучи, Д. п., по суті, постулював апріорне (і позитивне) вирішення проблеми розпізнавання істинності (помилковості) будь-якого вислову в деякому абсолютному сенсі, незалежно від нашої здатності пізнання, і саме в цьому сенсі Д. п.— це філософський постулат про онтологічному характері формальної логіки, різнозначний виключеного третього принципу . Д. п. лежить в основі т.з. критерію Філона (2 ст до н.е.(наша ера)) для логічного дотримання (імплікації): вислів «якщо А, те В» істинно, коли А помилково, і В будь-яке, або коли В істинно, і А будь-яке; і помилково (лише тоді), коли А істинно, а В помилково .
