Дводольні, двусемядольниє, двусемянодольниє (Dicotyledoneae, Dicotyledones або Magnoliatae), клас покритосеменних рослин, що характеризується наявністю у зародка два бічних супротивних сім'ядолею (звідси назва). В Д., на відміну від однодольних, провідні пучки розташовуються кільцеподібно, а між деревиною (ксилемою ) і лубом (флоемою ) знаходиться особлива освітня тканина — камбій, що забезпечує вторинне потовщення; листя, як правило, з сітчастим жилкуванням: число частин квітки (чашолистків, тичинок і плодолистків) звичайне кратно 4 або 5. Корінець зародка найчастіше перетворюється на головний корінь, здібний до довголітнього існування; листова пластинка часто розчленована, краї се виїмчасті або зубчасті. Серед Д. зустрічаються представники з нетиповими ознаками, а інколи з окремими ознаками, характернішими для однодольних. Д. — найобширніша група квіткових рослин — близько 175 тис. видів (350—360 сімейств), що приблизно втричі перевищує число однодольних. У флорі СРСР до Д. відносяться понад 15 000 видів з 1370 пологів і близько 125 сімейств Д. відрізняються різноманітністю вегетативних і репродуктивних органів, що сильно утрудняє з'ясування дійсних родинних стосунків між порядками і сімействами. Предки Д., а також час і місце їх виникнення поки що не ясні. Найбільш поширена гіпотеза, згідно якої т.з. багатоплідникові (порядки магнолієцветних, лютікоцветних і ін.), — найбільш древня вихідна група в еволюції покритосеменних.
Д. займають найважливіше місце в господарській діяльності людини. До них відносяться харчові і кормові рослини (картопля, гречка, соя, буряк, баштанні, і мн.(багато) др.); плодові і ягідні культури (виноград, цитрусові, яблуня, смородина і ін.); олійні (соняшник, арахіс, тунг і ін.); більшість видів дерев (дуб, береза, липа і ін.); чай, кава, какао і сотні найважливіших лікарських рослин, пряні і ароматичні рослини (лавр, коричне дерево і ін.); тютюн; найважливіші волокнисті рослини (бавовник, льон, коноплі, джут і ін.); рослини, що дають каучук, камедь і смоли; багато дубильних, фарбувальних, ефіромаслічниє і декоративні рослини.
Літ.: флора СРСР, т. 5—30, М. — Л., 1936—1960: Козо-Полянський Би. М., Курс систематики вищих рослин, Вороніж, 1965; Тахтаджян А.Л., Система і філогенія квіткових рослин, М.— Л., 1966: Engler A., Syllabus der Pflanzen-familien, 12 Aufl., Bd 2, B., 1964:cronquist A., The evolution and classification of flowering plants, L. — Edin., 1968.
