Данільовський Микола Якович [28.11(10.12) .1822, с. Оберце Орловською губернії, — 7(19) .11.1885, Тбілісі], російський публіцист, соціолог і дослідник природи, ідеолог панславізму . Закінчив Петербурзький університет (1847). В кінці 40-х рр. брав участь в кухлях петрашевцев, у справі яких був в 1850 висланий з Петербургу.
Соціологічні погляди Д., що примикають до теорій історичного круговороту, сформувалися під впливом віталістських ідей і позитивістського культу природних наук; якнайповніше вони викладені в книзі «Росія і Європа» (1869). У основі соціологічної доктрини Д. лежала ідея відособлених, локальних «культурно-історичних типів» (цивілізацій), взаємини яких описуються Д. за допомогою біологизаторських побудов: подібно до живого організму, культурно-історичні типи знаходяться в безперервній боротьбі один з одним і із зовнішнім середовищем; так само, як і біологічні види, вони проходят природно зумовлені стадії змужніння, дряхління і неминучої загибелі. Д. виділяє 4 розряди їх історичного самопроявленія: релігійний, культурний, політичний і соціально-економічний. Культурно-історичний тип, по Д., еволюціонує від етнографічного стану до державного і від нього — до цивілізації. Хід історії виражається в зміні тих, що витісняють один одного культурно-історичних типів. Д. виділяє 10 таких типів, цілком або що частково вичерпали можливості свого розвитку. Якісно новим, перспективним з точки зору історії типом Д. вважає «слов'янський тип», якнайповніше виражений в російському народі. Слов'янофілську ідею протистояння «месіанської» культури Росії культурам Заходу Д. вульгаризує, вдягаючись її в проповідь боротьби російської державності з ін. народами. Тим самим Д. санкціонує політичні устремління царизму, виправдовує його великодержавний шовінізм і політику національної ворожнечі. Учення Д. про вороже протистояння культурно-історичних типів всьому навколишньому світу було сприйнято ліберальною критикою (Вл. Солов'їв, Н. М. Михайлівський, Н. І. Карєєв) як відхід від гуманістичних традицій російської культури. Останніми роками життя Д. у полеміці з дарвінізмом привносить в свою світоглядну схему телеологичеськи-еволюціоністську ідею.
Ідеї Д. надали сильну дію на культурологію До. Н. Леонтьева і великою мірою передбачили аналогічні побудови О. Шпенглера .
Соч.: Дарвінізм, т. 1—2, СП(Збори постанов) Би. 1885— 1889; Збірка політичних і економічних статей, СП(Збори постанов) Би, 1890.
Літ.: Ленін Ст І., Зошити по імперіалізму, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 28, с. 506; Карєєв Н. І., Теорія культурно-історичних типів, Собр. соч.(вигадування), т. 2, СП(Збори постанов) Би, 1912; Солов'їв Ст С., Національне питання в Росії, Собр. соч.(вигадування), 2 видавництва, т. 5. СП(Збори постанов) Би [1912]; Леонтьев К.Н., Володимир Соловьев проти Данільовського, Собр. соч.(вигадування), т. 7, СП(Збори постанов) Би. 1913; Історія філософії в СРСР, т. 3, М., 1968 (див. іменний покажчик); Рашковський Е. Б., В. І. Ленін про психологію реакційного екстремізму..., «Питання філософії», 1970 №1; Sorokin P. A., Modern, historical and social philosophies. N. Y., 1963; Walicki A., W kregu konserwatywnej utopii, Warsz., 1964: Mc Master R. Е., Danilevsky. A Russian totalitarian philosopher, Camb. (Mass.), 1967.
