Леонтьев Костянтин Миколайович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Леонтьев Костянтин Миколайович

Леонтьев Костянтин Миколайович [13(25) .1.1831, Кудіново, нині Малоярославецкого району Калузької області, — 12(24) .11.1891, Троїце-Сергиев посад, нині Загорськ Московської області], російський письменник, публіцист і літературний критик. Вчився на медичному факультеті Московського університету; служив військовим лікарем під час Кримської війни 1853—56. У 1863—73 консул у ряді грецьких міст. У 1880—87 цензор в Москві. Незадовго до смерті постригся в ченці. Автор ряду повістей і нарисів (повести «З життя християн в Туреччині», т. 1—3, 1876, високо оцінив Л. Толстой). Популярність придбав статтями про практичну політику і на культурно-історичні теми (збірка статей «Схід, Росія і слов'янство», т. 1—2, 1885—86), а також літературно-критичними етюдами («Про романи гр. Л. Н. Толстого. Аналіз, стиль і віяння», 1890, про І. С. Тургеневе і ін.).

  Світогляд Л. мало охоронну спрямованість. Передбачаючи грядущі революційні потрясіння і вважаючи одній з головних небезпек буржуазний лібералізм з його «оміщаненням» побуту і культом загального благополуччя, Л. проповідував як організуючий принцип державного і суспільного життя «візантізм» — тверду монархічну владу, строгу церковність, збереження селянської общини, жорстке станово-ієрархічне ділення суспільства. Шляхом союзу Росії зі Сходом (мусульманськими країнами Індією, Тибетом, Китаєм) і політичній експансії на Близькому Сході як засоби перетворення Росії в новий історичний центр християнського світу Л. сподівався загальмувати процес «лібералізації» Росії і уберегти її від революції. Культурно-історичні погляди Л., Н, що склалися під впливом. Я. Данільовського, характеризуються виділенням трьох стадій циклічного розвитку — первинної «простоти» «квітучої складності» і вторинного «спрощення» і «змішення», що служить в Л. додатковим обгрунтуванням ідеалу «барвистої і багатообразної» російської дійсності, що протиставила західному «всесмешенію» і «всеблаженству».

 

  Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 1—9, М., 1912—13; Моя літературна доля. Автобіографія, в кн.: Літературний спадок, т. 22—24, М., 1935.

 

  Літ.: Пам'яті До. Н. Леонтьева. Літературний сб.(збірка). СП(Збори постанов) Би, 1911; Булгаков С. Н., Переможений для Переможця, в його кн.: Тихі думи, М., 1918; Бердяєв Н. А., Костянтин Леонтьев, Париж, 1926; Преображенський П. Ф., А. Герцен і К. Леонтьев, «Друк і революція», 1922, кн. 2; Історія філософії в СРСР, т.. 3, М., 1968; Янов А. Л., Слов'янофіли і К. Леонтьев, «Питання філософії» 1969 № 8; Історія російської літератури XIX ст Бібліографічний покажчик, під ред. До. Д. Муратової, М. — Л., 1962, с. 412—14; Koiogrivov I. von, Von Hellas zum Mönchtum. Leben und Denken K. Leontjews, B., 1948; Gasparini E., Le previsioni di Constantino Leont''ev, Venezia, 1957.

  Ст С. Мурашок.