Леонхард (Leonhard) Рудольф (27.10.1889, Лісса, нині Лешно, Польща, — 19.12.1953, Берлін), німецький письменник (ГДР). Син адвоката. У 1913 опублікував збірку віршів експресіоністів «Колючі строфи». Свідоцтвом зближення з соціалістичним рухом стали п'єса «Переддень пекла» (1919) і «Сонети про спартаків» (1921). У 1918—19 брав участь в революційних боях в Берліні. П'єса Л. «Вітрило на горизонті» (1925) — перша німецька п'єса з радянською проблематикою. У 1927 емігрував до Парижа. Один із засновників антифашистського «Союзу в захист прав вигнаних письменників Німеччині», в роки фашистської окупації учасник боротьби французьких підпільників-антифашистів, якою присвячена трагедія Л. «Заручники» (1945, опубліковане 1946). У 1944 нелегально видав збірку віршів, звернених до німецьких солдатів, «Німеччина повинна жити!..» (під псевдонімом Роберт Ланцер). Повернувшись після важкої хвороби в ГДР(Німецька Демократична Республіка) (1950), Л. увійшов до керівництва Союзу письменників, випустив книгу статей і віршів «Наша республіка» (1951).
Соч.: Ausgewälte Werke in Einzelausgaben, Bd 1, Ст, 1961; у русявий.(російський) пер.(переведення). у кн.: Німецька демократична поезія, М., 1955, с. 96—97, 355—59, 576—78.
Літ.: Scheer М., Freunde über R. Leonhard [B., 1958].
