Далай-лама [від монг.(монгольський) далай — море (мудрості) і лама ] , титул первосвященика ламаїстської церкви в Тибеті. Походження інституту Д.-л. відноситься до початку 15 ст, коли в Тибеті завершився процес становлення ламаїзму і виникла своєрідна феодально-теократична форма правління. Одним з догматів ламаїзму став принцип «перевтілення» душі, згідно з яким Д.-л. не вмирає, а «перевтілюється» в дитяти, що народилося у момент кончини первосвященика. Згідно з цим догматом, Д.-л. обирався по сталому ритуалу з хлопчиків Тибету, що народилися відразу ж після смерті попереднього Д.-л. Що досягав повноліття Д.-л. ставав не лише духовним, але і світським правителем Тибету. Проте на ділі часто залишався слухняним знаряддям в руках своїх наставників — представників феодально-теократичних сил. Титул Д.-л. первосвященики Тибету почали носити з 16 ст Останній (14-й) Д.-л. Лозон-дантзен-джамцонгванг (р. 1935), що вступив спочатку на дорогу співпраці з урядом КНР(Китайська Народна Республіка), після озброєного повстання в Тибеті проти китайських властей в 1959 емігрував до Індії.
