Давидов Василь Львович [1792 — 24.10(5.11) .1855, Красноярськ], дворянський революціонер-декабрист. У 1812—1814 був в армії, що діяла. На посаді ад'ютанта генерала П. І. Багратіона брав участь в Бородінськом битві. Відрізнився в битві під Кульмом. Прийнятий в «Союз благоденствування» на початку 1820. У цей період був близький з А. С. Пушкіним, що зберіг свої відвідини Кам'янки, де жили Давидови, посланням «В. Л. Давидову». У січні 1822 вступив в Південне суспільство і спільно з С. Г. Волконським очолив Каменськую управу. Прибічник республіки і царевбивства, Д. рішуче підтримував П. І. Пестеля. Під час повстання Чернігівського полку (в кінці грудня 1825 — початку січня 1826) Д. не проявив достатньої рішучості, зайнявши вичікувальну позицію. На слідстві і суді поводився мужньо. Відбував каторжні роботи в копальнях Нерчинських і в Петровськом Заводі. З 1839 — на поселенні в Красноярську, де помер.
Літ. : Азадовський М., Епіграми декабриста Ст Л. Давидова, «Ізв. суспільства археології, історії і етнографія при Казанському університеті», 1929, т. 34, ст 3—4; Повстання декабристів. Матеріали, т. 8—10, Л., 1925-53.
