Давидов, Давидовий Карл Юльевіч [3(15) .3.1838, Кулдіга, нині Латвійською РСР, — 14(26) .2.1889, Москва], російський віолончеліст, педагог, композитор. Народився в сім'ї лікарки, талановитого скрипаля-любителя. Брав уроки гри на віолончелі в Г. Шміта і К. Шуберта. Закінчив фізико-математичний факультет Московського університету. Деякий час займався у М. Гауптмана (теорія композиції). У 1860—62 професор консерваторії і концертмейстер оркестру Гевандхауза в Лейпцігу. У 1862—87 професор, з 1876 директор Петербурзької консерваторії. Виступав з сольними концертами (у Росії і за кордоном), грав в квартеті Російського музичного суспільства, був солістом оркестру Італійської опери в Петербурзі (1862—82), диригував симфонічними концертами. Д. — основоположник російської віолончельної школи, що завоювала світове визнання. Серед його учнів — А. Ст Вержбіловіч, А. Е. Глен, Ст П. Гутор, С. Я. Морозов і ін. Автор «Школи для віолончелі» (т. 1, 1888), 4 концертів і багаточисельних п'єс для віолончелі, романсів, камерно-інструментальних вигадувань, симфонічної поеми «Дари Тереку» і ін.
Літ.: Гинзбург Л., До. Ю. Давидов, М. — Л., 1950; Г утор Ст, К. Ю. Давидов як засновник школи [віолончельної гри], М. — Л., 1950.
