Гірська промисловість

Гірська промисловість, гірничодобувна промисловість, комплекс галузей виробництва по розвідці родовищі корисних копалини, їх видобутку з надр землі і первинній обробці — збагаченню. Р. п. ділиться на слід.(наступний) основні групи: 1) топліводобивающую (нафтовий видобуток природного газу, вугільний, сланцевий, торф'яний); 2) рудодобивающую (залізорудна, марганцеворудна, видобуток руд кольорових, благородних і рідких металів, радіоактивних елементів); 3) промисловість неметалічних копалин і місцевих будматеріалів (видобуток мармуру, граніту, азбесту, мів, доломіту, кварциту, каоліну, глини, гіпсу, мергеля, польового шпату, вапняку); 4) гірничохімічну (видобуток апатиту, калійних солей, нефеліну, селітри, сірчаного колчедану, борних руд, фосфатної сировини); 5) гидромінеральную (мінеральні підземні води, вода для водопостачання і ін. цілей).

  Гірська справа існує з древніх часів. Р. п. отримала швидкий розвиток з кінця 18 — почала 19 вв.(століття) У 1967 у всьому світі було здобуто ок. 7 млрд. т корисних копалини, загальна вартість яких оцінювалася приблизно в 80 млрд. доларів. Із загальної вартості здобутої мінеральної сировини і палива доводилося (1967) понад 70% на паливно-енергетичну сировину (в т.ч. 48,8% на нафту і 17,5% на вугілля), 7% на залізняк.

  СРСР має в своєму розпорядженні величезні потенційні ресурси різних видів сировини і палива, займаючи 1-е місце в світі по розвіданих запасах вугілля, торфу, залізною і марганцевою руд, бокситів, міді, свинцю, нікелю, вольфраму, великими запасами нафти, природного газу і ін. корисних копалини.

  За роки Радянської влади різко змінилося розміщення Р. п. СРСР. Питома вага всіх східних районів країни склала в 1969 по видобутку вугілля 51,1%, нафти 34,3%, природного газу (включаючи попутний) 29,6%, залізняку 30,6%. Високими темпами розвивався видобуток корисних копалин (див. таблиці.).

Видобуток найважливіших корисних копалини в СРСР, млн. т

В 1969 на Р. п. СРСР доводилося приблизно 20% світового гірського виробництва (видобуток корисних копалин в ціннісному вираженні). У Р. п. СРСР працювало ок. 2,5 млн. робітників і службовців (1969), що складало приблизно 8% всього промислово-виробничого персоналу, зайнятого в промисловості країни. Гірська продукція займає 1-е місце в перевезеннях вантажів залізничним транспортом СРСР (перевезення кам'яного вугілля і коксу, нафтових вантажів, руд і мінеральних будівельних матеріалів залізничним транспортом в 1969 склала 65% по тоннажу).

  Підземна робота в Р. п. ускладнює організацію виробництва, контроль і спостереження за ходом технологічного процесу, його механізацію і автоматизацію. Витрати виробництва на гірничодобувному підприємстві не містять вартості сировини і основних матеріалів. Доля заробітної плати в собівартості підземного видобутку складає ок. 55%, а при відкритому способі ок. 30%. Більше половини вартості промислово-виробничих основних фондів ряду галузей Р. п. доводиться на споруди. Р. п. СРСР характеризується крупними басейнами і родовищами: Донецький, Коваль, Карагандинський, Печорський вугільні басейни; Криворізький залізорудний басейн, Курська магнітна аномалія, залізорудні родовища Кустанайської області; нафтові райони Урало-Поволжья, Західного Сибіру, Туркменії, Північного Кавказу і Азербайджану. Р. п. СРСР відрізняється високою мірою концентрації і великими масштабами виробництва, що дозволяють здешевлювати вартість видобутку і застосовувати досконалу техніку. У вугільній промисловості практично завершена механізація карбу, відбої і доставки вугілля в очисних забоях, вікатки вугілля і породи, вантаження вугілля в залізничні вагони. Найважливішим напрямом технічного прогресу на вугільних шахтах є впровадження комплексів устаткування і агрегатних машин. На відкритих розробках застосовуються крупні екскаватори, електровози, автосамоскиди і ін. устаткування. У нафтовій промисловості широко застосовуються прогресивні методи розробки родовищ (законтурне і внутрішньоконтурне заводнювання, закачування газу в пласт для підтримки тиску пласта, гідравлічний розрив пласта, гидропеськоструйная перфорація свердловин), нафти, що значно збільшують видобуток.

  Р. п. отримала значний розвиток у ряді соціалістичних країн. У 1969 здобуто в Болгарії 29 млн. т вугілля; у Угорщині 1,8 млн. т нафти, 22,4 млн. т бурого і 4,1 млн. т кам'яного вугілля, 500 тис. т залізняку; у ГДР(Німецька Демократична Республіка) 254,6 млн. т бурого і 1,3 млн. т кам'яного вугілля; у Польщі 135 млн. т кам'яного і 31 млн. т бурого вугілля; у Румунії 13,2 млн. т нафти, 24,1 млрд. м ³ природного газу і 17 млн. т вугілля; у Чехословакії 27,2 млн. т кам'яного і 78,7 млн. т бурого вугілля; 1 млн. т залізняку; у Югославії 2,7 млн. т нафти, 700 тис. т кам'яного і 25,8 млн. т бурого вугілля, 2,8 млн. т залізняку.

  Серед капіталістичних країн 1-е місце по видобутку вугілля, нафти, природного газу, мідної руди, молібдену і іншої продукції Р. п. займають США. У 1969 в США здобуто 455 млн. т нафти, 585 млрд. м ³ природного газу, 514 млн. т вугілля, 87,5 млн. т залізняку; у Великобританії 19,6 млрд. м ³ природного газу, 153 млн. т вугілля, 12,3 млн. т залізняку; у Франції 11,4 млрд. м ³ природного газу, 43,5 млн. т вугілля, 56 млн. т залізняку; у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) 11 млрд. м ³ природного газу, 219 млн. т вугілля, 7,5 млн. т залізняку. Див. також Газова промисловість, Залізорудна промисловість, Нафтова промисловість . Вугільна промисловість .

  Літ.: Директиви XXIV з'їзду КПРС по п'ятирічному плану розвитку народного господарства СРСР на 1971—1975 років, М., 1971; Бреннер М. М., Економіка нафтової і газової промисловості СРСР. М., 1968; Будніцкий І. М., Гірська промисловість в системі народного господарства СРСР, М., 1965; Енергетичні ресурси СРСР, т. 1 — Паливно-енергетичні ресурси, М., 1968; Рачковський С. Я., Економіка гірничорудної промисловості, М., 1965; Фріденсбург Ф., Економіка гірської промисловості світу..., пер.(переведення) з йому.(німецький), М., 1968.

  І. М. Будніцкий.