Гірська промисловість
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Гірська промисловість

Гірська промисловість, гірничодобувна промисловість, комплекс галузей виробництва по розвідці родовищі корисних копалини, їх видобутку з надр землі і первинній обробці — збагаченню. Р. п. ділиться на слід.(наступний) основні групи: 1) топліводобивающую (нафтовий видобуток природного газу, вугільний, сланцевий, торф'яний); 2) рудодобивающую (залізорудна, марганцеворудна, видобуток руд кольорових, благородних і рідких металів, радіоактивних елементів); 3) промисловість неметалічних копалин і місцевих будматеріалів (видобуток мармуру, граніту, азбесту, мів, доломіту, кварциту, каоліну, глини, гіпсу, мергеля, польового шпату, вапняку); 4) гірничохімічну (видобуток апатиту, калійних солей, нефеліну, селітри, сірчаного колчедану, борних руд, фосфатної сировини); 5) гидромінеральную (мінеральні підземні води, вода для водопостачання і ін. цілей).

  Гірська справа існує з древніх часів. Р. п. отримала швидкий розвиток з кінця 18 — почала 19 вв.(століття) У 1967 у всьому світі було здобуто ок. 7 млрд. т корисних копалини, загальна вартість яких оцінювалася приблизно в 80 млрд. доларів. Із загальної вартості здобутої мінеральної сировини і палива доводилося (1967) понад 70% на паливно-енергетичну сировину (в т.ч. 48,8% на нафту і 17,5% на вугілля), 7% на залізняк.

  СРСР має в своєму розпорядженні величезні потенційні ресурси різних видів сировини і палива, займаючи 1-е місце в світі по розвіданих запасах вугілля, торфу, залізною і марганцевою руд, бокситів, міді, свинцю, нікелю, вольфраму, великими запасами нафти, природного газу і ін. корисних копалини.

  За роки Радянської влади різко змінилося розміщення Р. п. СРСР. Питома вага всіх східних районів країни склала в 1969 по видобутку вугілля 51,1%, нафти 34,3%, природного газу (включаючи попутний) 29,6%, залізняку 30,6%. Високими темпами розвивався видобуток корисних копалин (див. таблиці.).

Видобуток найважливіших корисних копалини в СРСР, млн. т

 

1913

1928

1940

1945

1960

1970

Вугілля

29,2

35,5

165,9

149,3

509,5

624

Нафта

10,3

11,6

31,1

19,4

147,9

353

залізняк

9,2

6,1

29,9

15,9

105,9

195

Природний газ (включаючи попутний), млрд. м''

-

0,3

3,2

3,3

45,3

197,9

В 1969 на Р. п. СРСР доводилося приблизно 20% світового гірського виробництва (видобуток корисних копалин в ціннісному вираженні). У Р. п. СРСР працювало ок. 2,5 млн. робітників і службовців (1969), що складало приблизно 8% всього промислово-виробничого персоналу, зайнятого в промисловості країни. Гірська продукція займає 1-е місце в перевезеннях вантажів залізничним транспортом СРСР (перевезення кам'яного вугілля і коксу, нафтових вантажів, руд і мінеральних будівельних матеріалів залізничним транспортом в 1969 склала 65% по тоннажу).

  Підземна робота в Р. п. ускладнює організацію виробництва, контроль і спостереження за ходом технологічного процесу, його механізацію і автоматизацію. Витрати виробництва на гірничодобувному підприємстві не містять вартості сировини і основних матеріалів. Доля заробітної плати в собівартості підземного видобутку складає ок. 55%, а при відкритому способі ок. 30%. Більше половини вартості промислово-виробничих основних фондів ряду галузей Р. п. доводиться на споруди. Р. п. СРСР характеризується крупними басейнами і родовищами: Донецький, Коваль, Карагандинський, Печорський вугільні басейни; Криворізький залізорудний басейн, Курська магнітна аномалія, залізорудні родовища Кустанайської області; нафтові райони Урало-Поволжья, Західного Сибіру, Туркменії, Північного Кавказу і Азербайджану. Р. п. СРСР відрізняється високою мірою концентрації і великими масштабами виробництва, що дозволяють здешевлювати вартість видобутку і застосовувати досконалу техніку. У вугільній промисловості практично завершена механізація карбу, відбої і доставки вугілля в очисних забоях, вікатки вугілля і породи, вантаження вугілля в залізничні вагони. Найважливішим напрямом технічного прогресу на вугільних шахтах є впровадження комплексів устаткування і агрегатних машин. На відкритих розробках застосовуються крупні екскаватори, електровози, автосамоскиди і ін. устаткування. У нафтовій промисловості широко застосовуються прогресивні методи розробки родовищ (законтурне і внутрішньоконтурне заводнювання, закачування газу в пласт для підтримки тиску пласта, гідравлічний розрив пласта, гидропеськоструйная перфорація свердловин), нафти, що значно збільшують видобуток.

  Р. п. отримала значний розвиток у ряді соціалістичних країн. У 1969 здобуто в Болгарії 29 млн. т вугілля; у Угорщині 1,8 млн. т нафти, 22,4 млн. т бурого і 4,1 млн. т кам'яного вугілля, 500 тис. т залізняку; у ГДР(Німецька Демократична Республіка) 254,6 млн. т бурого і 1,3 млн. т кам'яного вугілля; у Польщі 135 млн. т кам'яного і 31 млн. т бурого вугілля; у Румунії 13,2 млн. т нафти, 24,1 млрд. м 3 природного газу і 17 млн. т вугілля; у Чехословакії 27,2 млн. т кам'яного і 78,7 млн. т бурого вугілля; 1 млн. т залізняку; у Югославії 2,7 млн. т нафти, 700 тис. т кам'яного і 25,8 млн. т бурого вугілля, 2,8 млн. т залізняку.

  Серед капіталістичних країн 1-е місце по видобутку вугілля, нафти, природного газу, мідної руди, молібдену і іншої продукції Р. п. займають США. У 1969 в США здобуто 455 млн. т нафти, 585 млрд. м 3 природного газу, 514 млн. т вугілля, 87,5 млн. т залізняку; у Великобританії 19,6 млрд. м 3 природного газу, 153 млн. т вугілля, 12,3 млн. т залізняку; у Франції 11,4 млрд. м 3 природного газу, 43,5 млн. т вугілля, 56 млн. т залізняку; у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) 11 млрд. м 3 природного газу, 219 млн. т вугілля, 7,5 млн. т залізняку. Див. також Газова промисловість, Залізорудна промисловість, Нафтова промисловість . Вугільна промисловість .

  Літ.: Директиви XXIV з'їзду КПРС по п'ятирічному плану розвитку народного господарства СРСР на 1971—1975 років, М., 1971; Бреннер М. М., Економіка нафтової і газової промисловості СРСР. М., 1968; Будніцкий І. М., Гірська промисловість в системі народного господарства СРСР, М., 1965; Енергетичні ресурси СРСР, т. 1 — Паливно-енергетичні ресурси, М., 1968; Рачковський С. Я., Економіка гірничорудної промисловості, М., 1965; Фріденсбург Ф., Економіка гірської промисловості світу..., пер.(переведення) з йому.(німецький), М., 1968.

  І. М. Будніцкий.