Гірська фауна, сукупність тварин, що населяють гірські області земної кулі. Частіше під Р. ф. мають на увазі лише фауну високогорій. Для розселення гірських тварин і формування їх ареалів величезне значення мали зміни клімату в льодовиковий період. При похолоданнях холодолюбива фауна проникала далеко на південь, а при нових потепліннях частиною відступала назад, частиною переселялася в гори. Цим пояснюють наявність представників північноєвропейської фауни в горах Ефіопії і навіть на Кіліманджаро, існування на високогір'ї острова Ява видів, схожих з сибірськими, і проживання в Альпах зайця-біляка, а в горах Південного Сибіру — тундрової куріпки. При інтенсивному освоєнні земель людиною гори незрідка грають роль останніх притулків для деяких видів тварин, повністю винищених на рівнинах. Розподіл Р. ф. по вертикальних поясах до певної міри нагадує розподіл тварин по широтних природних зонах. Тварини, що мешкають високо в горах, відрізняються великими розмірами серця, підвищеним вмістом еритроцитів і гемоглобіну в крові (див. Адаптація фізіологічна ). На великих висотах мешкають деякі типово гірські птиці — хижаки (грифи, кондори), курячі (гірські індички) і гороб'ячі (гірські дрозди, тинівки і ін.). Що плазують і земноводні на високогір'ї рідкі. У гірських річках водяться форель, марінка, осман, гірський сом. У горах значно розвинений ендемізм, особливо в малорухливих форм (наприклад, молюски). У СРСР Р. ф. краще всього виражена на Кавказі, Тянь-шані, Памірі, Алтаї, Саянах.
Літ.: Гептнер Ст Р., Загальна зоогеографія, М. — Л., 1936; Тваринний світ СРСР, т. 5 — Гірські області Європейської частини СРСР, М. —.Ч., 1958; Насимовіч А. А., Життя тварин в горах на великих висотах, «Бюлл. Московського суспільства випробувачів природи», 1964, т. 69, ст 5.
