Газова промисловість, галузь паливної промисловості, що охоплює розвідку і експлуатацію родовищ природного газу, далеке газопостачання по газопроводах, виробництво штучного газу з вугілля і сланців, переробку газу, використання його в різних галузях промисловості і комунально-побутовому господарстві.

  Зародження Р. п. відноситься до кінця 18 — початку 19 вв.(століття), коли стали використовувати газ отримуваний з кам'яного вугілля, для освітлення міст Великобританії, Франції, Бельгії і ін. країн. У 1-ій половині 19 ст з'явилися крупні установки для вироблення газу з вугілля — газогенератори . В дореволюційній Росії невелика кількість газу добувалася на нафтових промислах, на дрібних заводах з вугілля вироблявся низькокалорійний газ.(газета) Природний газ не добувався і його родовища були невідомі.

  В СРСР Р. п. отримала великий розвиток. Видобуток і виробництво газу зросли з 0,02 млрд. м ³ в 1913 до 200 млрд. м ³ в 1970. По видобутку газу СРСР з 2-ої половини 50-х рр. займає 1-е місце в Європі і 2-е місце в світі (після США). Прискорений розвиток Р. п. надає весь більший вплив на економіку паливопостачання окремих районів і розвиток продуктивних сил країни в цілому. Питомий вага природного газу в загальному видобутку основних видів палива (у перерахунку на умовне паливо) збільшилася з 2,3% в 1950 до 19,2% в 1970. Основа високих темпів розвитку Р. п. — наявність в надрах країни значних запасів газу, по яким СРСР займає 1-е місце в світі (див. Гази природні пальні ) .

  Розвідані запаси природного газу в СРСР склали на почало 1971 15,8 трильйона м ³ (у США на початок 1969 7,8 трильйона м ³ ) . В СРСР найбільші запаси природного газу виявлені в північних районах Тюменської області, в Узбецькій РСР, УРСР, Туркменській РСР. Особливе значення має відкриття в Західному Сибіру багатющих родовищ: Уренгойського з балансовими запасами 3,8 трильйона м ³ , Заполярного — 1,6 трильйона м ³ . На початок 1969 в СРСР було відомо 573 газових і газоконденсатних родовища. Наявність розгалуженої мережі магістральних газопроводів дозволяє швидко підключати до них нові родовища.

  Розроблені нові методи експлуатації газових родовищ в нерозривному зв'язку з умовами транспорту і вжитку газу; промисел — газопровід — споживач складають єдину технологічну систему. Основа нових методів — максимальне підвищення робочих дебітів свердловин і забезпечення видобутку газу при найменших матеріальних і трудових витратах.

  Розвиток Р. п. в СРСР характеризується таблиці. 1.

  Виробництво штучного газу не зростає зважаючи на малу ефективність здобуття газу з твердих палив (вугілля, сланців). У невеликому об'ємі газ добувається і методом підземній газифікації вугілля .

  В 1968 науково-дослідними і проектними організаціями Р. п. і міністерства геології СРСР розроблені конструкції високодебітних свердловин діаметром експлуатаційної колони 200—300 мм (8—12 дюймів) замість 125—150 мм (5—6 дюймів). Кожна з цих свердловин дозволить отримати на таких крупних газових родовищах, як Ведмеже, Уренгойськоє, Заполярноє, приблизно 2—3 млн. м ³ газу в добу. З використанням високодебітних свердловин проектуються газові промисли з щорічним видобутком 50—100 млрд. м ³ газу, що дозволить значно понизити собівартість видобутку газу.

  Найважливішою областю Р. п. є далеке транспортування газу, який передається від родовища до споживачів в основному по газопроводах. До кінця 1969 загальна мережа магістральних газопроводів склала близько 63,2 тис. км. проти 0,3 тис. км. в 1940. До СРСР широко упроваджуються труби великих діаметрів і підвищується робочий тиск газопроводів до 7,5 Мн/м ² (75 кгс/см ² ) . Будуються газопроводи діаметром 1400 мм, ведуться науково-дослідні і конструкторські роботи по подальшому підвищенню робочого тиску і збільшенню діаметрів газопроводів, а також транспорту газу в зрідженому стані по трубопроводах. Для надійності газопостачання поблизу промислових центрів створюються підземні сховища газу. На початок 1971 газопостачанням забезпечувалося понад 90 млн. чоловік. Широка газифікація населених пунктів очищає повітряні басейни і покращує умови праці і побуту трудящих. Передбачається довести в 1975 газифікацію житлового фонду в містах і селищах міського типа до 65—75%, а в сільській місцевості — до 40—50%.

  Значне кількість газу використовується в хімічній промисловості, металургії, будівельній індустрії, машинобудуванні і ін. галузях, внаслідок чого перетворяться технологічні процеси із здобуттям високого економічного ефекту. Ведеться комплексне використання газу і переробка його на крупних заводах для здобуття коштовних продуктів — зріджених газів, елементарної сірки і пр. Намічається подальше прискорення розвитку Р. п. і доведення видобутку газу в 1975 до 300— 320 млрд. м ³

  В зарубіжних соціалістичних країнах Р. п. є молодою галуззю. Проведені пошуки газових родовищ дозволили значно збільшити вивчені запаси газу в Румунії і Угорщині; крупні родовища природного газу відкриті в Польщі, зростають розвідані запаси газу в Болгарії, Югославії, Чехословакії, добувається газ в ГДР(Німецька Демократична Республіка). Зростання ресурсів газу дозволило підвищити видобуток і розширити використання його в різних галузях промисловості і для газифікації населених пунктів. У 1969 видобуток природного газу досяг в Румунії 24,1 млрд. м ³ , в Польщі 3,7 млрд. м ³ , в Угорщині 3,2 млрд. м ³ .

  Значне місце у використанні газу в соціалістичних країнах займають комунально-побутові споживачі, в той же час все ширше застосовують газово-хімічні, енергетичні і ін. галузі промисловості. У соціалістичних країнах продовжується розвідка надр, будуються газопроводи і ін. спорудження газового господарства.

  В капіталістичних країнах Р. п. розвивається вже більше 70 років, особливий розмах вона отримала в США, Канаді, Мексиці (таблиця. 2). Загалом паливно-енергетичному балансі США газ займав в 1968 37%.

  Відкриття крупних газових родовищ у Північному морі створило базу для видобутку газу і транспортування його в багато країн. З Нідерландів газ поступає по газопроводах до Бельгії, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) і Франції. У Алжірі, Лівії, а також на Алясці будуються заводи зріджування природного газу для транспорту його в газовозах низці країн, де немає або не вистачає ресурсів газу (до Японії, Великобританії і ін.).

Літ.: Енергетичні ресурси СРСР. Паливно-енергетичні ресурси, М., 1968; Боксерман Ю. І., Дороги розвитку нової техніки в газовій промисловості СРСР, М., 1964: Арський А. До., Арянін А. Н., Промисловість природного газу капіталістичних країн, що розвиваються, М., 1969.

  І. Боксерман

  Таблиця. 1.—Добыча і виробництво газу в СРСР, млрд. м ³

Таблиці. 2.— Динаміки видобутку природного газу в капіталістичних країнах, млн. м ³ , що розвиваються .

¹ Оценка. ² Включаючи промисловий газ.(газета)