Газова промисловість
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Газова промисловість

Газова промисловість, галузь паливної промисловості, що охоплює розвідку і експлуатацію родовищ природного газу, далеке газопостачання по газопроводах, виробництво штучного газу з вугілля і сланців, переробку газу, використання його в різних галузях промисловості і комунально-побутовому господарстві.

загрузка...

  Зародження Р. п. відноситься до кінця 18 — початку 19 вв.(століття), коли стали використовувати газ отримуваний з кам'яного вугілля, для освітлення міст Великобританії, Франції, Бельгії і ін. країн. У 1-ій половині 19 ст з'явилися крупні установки для вироблення газу з вугілля — газогенератори . В дореволюційній Росії невелика кількість газу добувалася на нафтових промислах, на дрібних заводах з вугілля вироблявся низькокалорійний газ.(газета) Природний газ не добувався і його родовища були невідомі.

  В СРСР Р. п. отримала великий розвиток. Видобуток і виробництво газу зросли з 0,02 млрд. м 3 в 1913 до 200 млрд. м 3 в 1970. По видобутку газу СРСР з 2-ої половини 50-х рр. займає 1-е місце в Європі і 2-е місце в світі (після США). Прискорений розвиток Р. п. надає весь більший вплив на економіку паливопостачання окремих районів і розвиток продуктивних сил країни в цілому. Питомий вага природного газу в загальному видобутку основних видів палива (у перерахунку на умовне паливо) збільшилася з 2,3% в 1950 до 19,2% в 1970. Основа високих темпів розвитку Р. п. — наявність в надрах країни значних запасів газу, по яким СРСР займає 1-е місце в світі (див. Гази природні пальні ) .

  Розвідані запаси природного газу в СРСР склали на почало 1971 15,8 трильйона м 3 (у США на початок 1969 7,8 трильйона м 3 ) . В СРСР найбільші запаси природного газу виявлені в північних районах Тюменської області, в Узбецькій РСР, УРСР, Туркменській РСР. Особливе значення має відкриття в Західному Сибіру багатющих родовищ: Уренгойського з балансовими запасами 3,8 трильйона м 3 , Заполярного — 1,6 трильйона м 3 . На початок 1969 в СРСР було відомо 573 газових і газоконденсатних родовища. Наявність розгалуженої мережі магістральних газопроводів дозволяє швидко підключати до них нові родовища.

  Розроблені нові методи експлуатації газових родовищ в нерозривному зв'язку з умовами транспорту і вжитку газу; промисел — газопровід — споживач складають єдину технологічну систему. Основа нових методів — максимальне підвищення робочих дебітів свердловин і забезпечення видобутку газу при найменших матеріальних і трудових витратах.

  Розвиток Р. п. в СРСР характеризується таблиці. 1.

  Виробництво штучного газу не зростає зважаючи на малу ефективність здобуття газу з твердих палив (вугілля, сланців). У невеликому об'ємі газ добувається і методом підземній газифікації вугілля .

  В 1968 науково-дослідними і проектними організаціями Р. п. і міністерства геології СРСР розроблені конструкції високодебітних свердловин діаметром експлуатаційної колони 200—300 мм (8—12 дюймів) замість 125—150 мм (5—6 дюймів). Кожна з цих свердловин дозволить отримати на таких крупних газових родовищах, як Ведмеже, Уренгойськоє, Заполярноє, приблизно 2—3 млн. м 3 газу в добу. З використанням високодебітних свердловин проектуються газові промисли з щорічним видобутком 50—100 млрд. м 3 газу, що дозволить значно понизити собівартість видобутку газу.

  Найважливішою областю Р. п. є далеке транспортування газу, який передається від родовища до споживачів в основному по газопроводах. До кінця 1969 загальна мережа магістральних газопроводів склала близько 63,2 тис. км. проти 0,3 тис. км. в 1940. До СРСР широко упроваджуються труби великих діаметрів і підвищується робочий тиск газопроводів до 7,5 Мн/м 2 (75 кгс/см 2 ) . Будуються газопроводи діаметром 1400 мм, ведуться науково-дослідні і конструкторські роботи по подальшому підвищенню робочого тиску і збільшенню діаметрів газопроводів, а також транспорту газу в зрідженому стані по трубопроводах. Для надійності газопостачання поблизу промислових центрів створюються підземні сховища газу. На початок 1971 газопостачанням забезпечувалося понад 90 млн. чоловік. Широка газифікація населених пунктів очищає повітряні басейни і покращує умови праці і побуту трудящих. Передбачається довести в 1975 газифікацію житлового фонду в містах і селищах міського типа до 65—75%, а в сільській місцевості — до 40—50%.

  Значне кількість газу використовується в хімічній промисловості, металургії, будівельній індустрії, машинобудуванні і ін. галузях, внаслідок чого перетворяться технологічні процеси із здобуттям високого економічного ефекту. Ведеться комплексне використання газу і переробка його на крупних заводах для здобуття коштовних продуктів — зріджених газів, елементарної сірки і пр. Намічається подальше прискорення розвитку Р. п. і доведення видобутку газу в 1975 до 300— 320 млрд. м 3

  В зарубіжних соціалістичних країнах Р. п. є молодою галуззю. Проведені пошуки газових родовищ дозволили значно збільшити вивчені запаси газу в Румунії і Угорщині; крупні родовища природного газу відкриті в Польщі, зростають розвідані запаси газу в Болгарії, Югославії, Чехословакії, добувається газ в ГДР(Німецька Демократична Республіка). Зростання ресурсів газу дозволило підвищити видобуток і розширити використання його в різних галузях промисловості і для газифікації населених пунктів. У 1969 видобуток природного газу досяг в Румунії 24,1 млрд. м 3 , в Польщі 3,7 млрд. м 3 , в Угорщині 3,2 млрд. м 3 .

  Значне місце у використанні газу в соціалістичних країнах займають комунально-побутові споживачі, в той же час все ширше застосовують газово-хімічні, енергетичні і ін. галузі промисловості. У соціалістичних країнах продовжується розвідка надр, будуються газопроводи і ін. спорудження газового господарства.

  В капіталістичних країнах Р. п. розвивається вже більше 70 років, особливий розмах вона отримала в США, Канаді, Мексиці (таблиця. 2). Загалом паливно-енергетичному балансі США газ займав в 1968 37%.

  Відкриття крупних газових родовищ у Північному морі створило базу для видобутку газу і транспортування його в багато країн. З Нідерландів газ поступає по газопроводах до Бельгії, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) і Франції. У Алжірі, Лівії, а також на Алясці будуються заводи зріджування природного газу для транспорту його в газовозах низці країн, де немає або не вистачає ресурсів газу (до Японії, Великобританії і ін.).

Літ.: Енергетичні ресурси СРСР. Паливно-енергетичні ресурси, М., 1968; Боксерман Ю. І., Дороги розвитку нової техніки в газовій промисловості СРСР, М., 1964: Арський А. До., Арянін А. Н., Промисловість природного газу капіталістичних країн, що розвиваються, М., 1969.

  І. Боксерман

 

  Таблиця. 1.—Добыча і виробництво газу в СРСР, млрд. м 3

     

      Роки

 

Всього

В_том_числе

природний газ (включаючи попутний)

штучний газ

1950

6,2

5,8

0,4

1955

10,4

9,0

1.4

1960

47,2

45,3

1,9

1965

129,4

127,7

1,7

1970

200,0

198,0

2,0

Таблиці. 2.— Динаміки видобутку природного газу в капіталістичних країнах, млн. м 3 , що розвиваються .

1938

1960

1967

1968

Європа

 

 

 

 

Нідерланди

-

360

6991

14056

Італія

17

6447

9354

10408

Франція

-

4416

8313

8626

ФРН

-

565

4214

6347

Австрія

-

1469

1797

1629

Близький і Середній Схід

 

 

 

 

Кувейт

-

941

1982

3249

Іран.

-

950

1466

1574

Південна

Азія

 

 

 

 

Індонезія

952

2431

2776

.

Пакистан

-

633

2012

2230

Африка

 

 

 

 

Лівія

-

100 1

10200 1

.

Алжір

-

7

2158

2470

Північна

Америка

 

 

 

 

США

66777

359673

514558

547595

Канада

947

14521

48081

52223

Мексика 2

1109

9665

16223

16336

Південна

Америка

 

 

 

 

Венесуела

.

4606

7510

7754

Аргентіна

491

1383

4793

5346

1 Оценка. 2 Включаючи промисловий газ.(газета)