Гуннарсон (Gunnarsson) Гуннар (р. 18. 5. 1889, Вальтьоуфсстадур), ісландський письменник. Пише на ісландській і данській мовах. Представник неоромантизму в ісландській літературі. У 18 років виїхав в Данію (повернувся в 1939), де в 1912—14 опублікував перший роман «Історія роду з Борга». Під час 1-ої світової війни 1914—18 Р. прагнув врятувати свою віру в «добро» і «людяність», звертаючись до абстрактної моралі (романи «Знедолений», 1916, «Блаженні жебраки духом», 1920). Просте життя, близьке до природи, — єдиний захист від протиріч епохи — така ідея 5-млосного автобіографічного романа Р. «Церква на горі» (1923—28). Р. — автор циклу романів на історичні теми: «Побратими» (1918), «Чорна птиця» (1929), «Йоун Арасон» (1930), «Вікиваки» (1932), «Жур пустелі» (1940), «Заупокійна меса» (1952) і ін. У 1954 написав психологічну повість про рибаків «Соната морить».
Соч.: Skaldverk I—VII, Reykjavik, 1960; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Син, в кн.: Розповіді скандінавських письменників, М., 1957.
Літ.: Андрессон До., Сучасна ісландська література, М., 1957; Arvidsson S., Gunnar Gunnarsson islanningen, Stockh., 1960. Арні Бергман (Ісландія).
