Гуляшки Андрій (р. 7.5.1914, с. Болгарська Раковіца Кульськой околії), болгарський письменник. Член Болгарської компартії з 1934. Друкуватися почав в антифашистських і комуністичних виданнях. Нариси і романи Р. 30-х рр. містять критику моралі буржуазного суспільства, але не вільні від дії занепадницької зап.(західний)-европ. літератури. Після вересня 1944 Р. — активний учасник суспільного і літературного життя нової Болгарії. Антифашистською проблематиці присвячені романи «Молодик» (1944), «Сліди на снігу» (1946). Соціалістичні перетворення в країні, подоба сучасного героя — теми романів «МТ станція» (1950, русявий.(російський) пер.(переведення) 1952), «Золоте руно» (1958, русявий.(російський) пер.(переведення) 1960), «Ведрово» (1959, русявий.(російський) пер.(переведення) 1962), «Сім днів нашого життя» (1964), «Один день і одна ніч» (1968), «Романтична повість» (1970), написаних з позицій соціалістичного реалізму. Р. опублікував повести історичні («Повість про кавалера Химеріусе», 1967; «Золоте століття», 1970), науково-фантастичні і пригодницькі (цикл «Пригоди Авакума Захова», 1962, русявий.(російський) пер.(переведення) 1965). Виступав як драматург («Болото», 1947; «Обіцянка», 1950, русявий.(російський) пер.(переведення) 1954). Дімітровськая премія (1951 і 1959).
Літ.: Каранфілов Е., Андрій Гуляшки. Літературно-критичний нарис, С., 1958.
