Гулак-артемівський Петро Петрович [16(27) .1.1790, с. Городище, нині Київською обл., — 1(13) .10.1865, Харків], український письменник. Народився в сім'ї священика. У 1817 поступив в Харківський університет, де з 1825 був професором, а з 1841 ректором. Почав друкуватися в 1817. Придбав популярність після публікації байки-сатири «Пан та собака» (1818), в якому засуджується свавілля поміщиків по відношенню до кріпосних слуг. Ця сатира займає особливе місце серед байок Р., направлених проти скупості і неуцтва («Солопій та Хивря», 1819; «Батько та син», 1827), інколи проповідуючу покірливість і упокорювання («Рибка», 1827). Слідуючи частково І. П. Котляревському, Р. переробляв в бурлескному стилі оди Горація, українізуючи вміст од. Переробку балад І. В. Гете («Рибак») і А. Міцкевіча («Пані Твардовськая») можна розглядати як ранні твори українського романтизму. Пізніше у вірші «Занепад століття» (1856) Р. виразив реакційну думку про непорушність системи соціальної нерівності.
