Гулакян Армен Карапетовіч [20.10 (1.11) .1899, Тбілісі, — 22.9.1960, Єреван], радянський режисер, драматург, театральний діяч, народний артист Вірменської РСР (1940). Член КПРС з 1941. Сценічну діяльність почав в 1918 в Тбілісі. У 1921—24 вчився у Вірменській драматичній студії в Москві. З 1925 режисер Вірменського театру в Тбілісі, з 1927 режисер, в 1930—38 і 1944—53 головний режисер Вірменського театру ім. Г. Сундукяна (Єреван). У 1938—45 і 1958—60 головний режисер Театру опери і балету ім. А. Спендіарова в Єревані, в 1955—56 — Єреванського російського театру ім. До. С. Станіславського. Кращі постановки: у Театрі ім. Г. Сундукяна — «Хатабала» Сундукяна (1927), «В кільці» Вагаршяна (1930), «Одруження Фігаро» Бомарше (1933), «Наполеон Коркотян» Демірчяна (1934), «Шахнаме» Джанана (1935), «Гроза» Островського (1935), «Отелло» Шекспіра (1940), «Маскарад» Лермонтова (1949), «Ці зірки наші» Тер-Грігоряна і Карагезяна (1950; Державна премія СРСР, 1950), «Живий труп» Л. Толстого (1951); у Театрі опери і балету ім. А. Спендіарова — «Ануш» (1935) і «Давид бек» Тіграняна (1951), «Гугеноти» Мейєрбера (1943), «Іван Сусанін» Глінки (1942), «Аршак другий» Чухаджяна (1945; Державна премія СРСР, 1946); «Із-за честі» Ширванзаде (1955) — в Єреванському російському театрі ім. До. С. Станіславського. Автор п'єс «На зорі» (1937), «Велика дружба» (1939), «Клад» (1940), «Дні, люди незабутні» (1957) і ін. З 1944 вів педагогічну роботу в Єреванському художньо-театральному інституті (з 1947 професор). Депутат Верховної Ради СРСР 2—3-го скликань. Нагороджений орденом Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями.
