Грунтова фауна, тваринний світ грунтів, сукупність тварин, що мешкають в грунту . В П. ф. входять представники багатьох груп наземних і водних тварин. Прості, коловертки, найдрібніші нематоди (нанофауна) мешкають в капілярній і навіть плівковій воді. Дрібні членистоногі — кліщі, ногохвостки, симфіли і ін. (мікрофауна) — населяють не заповнені водою проміжки між твердими частками грунти. Крупніші безхребетні — дощові черв'яки, багатоніжки, личинки комах, що прокладають ходи в грунті (мезофауна), — використовують весь грунт як місце існування. Риючі хребетні — кріт, слепиш, слепушонка, цокор і ін. крупні мешканці грунту — складають макрофауну, або мегафауну. На 1 м 2 грунту доводиться від десятка до декількох сотень особин мезофауни, від декількох тисяч до декількох сотень тисяч — мікрофауни; кількість простих в 1 г грунту обчислюється тисячами. У складі П. ф. розрізняють: постійних мешканців (геобіонти); організми, проходящие в грунті одну з активних (що харчуються) стадій (геофіли); види, що використовують грунт лише як притулок (геоксени). П. ф. заселяє в основному верхні (завглибшки до 20—40 см ) горизонти грунту; у сухих місцевостях лише окремі види проникають на глибину декілька м. П. ф. — важливий чинник грунтоутворення, що впливає на всі властивості грунти, включаючи її родючість. Діяльність П. ф. прискорює гуміфікацію і мінералізацію рослинних залишків, змінює сольовий режим і реакцію грунту, підвищує її пористість, водо- і повітропроникність, сприяє поглибленню акумулятивного горизонту і перемішуванню шарів грунту, створює водоміцну зернисту структуру грунту. Багато мешканців грунту, особливо личинки комах (хрущів, щелкунов, чернотелок і ін.) і грунтові фітонематоди, — небезпечні шкідники з.-х.(сільськогосподарський) рослин і лісу; для знищення їх застосовують агротехнічні і хімічні методи боротьби.
Для підвищення родючості грунту, особливо знов освоюваних земель, в багатьох країнах проводять збагачення П. ф. шляхом інтродукції корисних видів, а також вживанням компостів, збагачених корисними видами.
Літ.: Гиляров М. С., Особливості грунту як місця існування і її значення в еволюції комах, М. — Л., 1949; його ж, Зоологічний метод діагностики грунтів, М., 1965; його ж, Грунтовий ярус біоценозов суші, «Успіхи сучасної біології», 1968, т.66, ст 1/4: Чернова Н. М., Зоологічна характеристика компостів, М., 1966; Курчева Р. Ф., Роль грунтових тварин в розкладанні і гуміфікації рослинних залишків, М., 1971; Dunger W., Tiere im Boden, Wittenberg, 1964; Brauns A., Praktische Bodenbiologie, Stuttg., 1968; Kevan D. K., Soil animals, L., 1968.
