Громадин Михайло Степанович [27.10 (8.11). 1899, с. Країшевка, нині Базарно-Карабулакського району Саратовської обл., — 3.6.1962, Москва], генерал-полковник (1943). Член КПРС з 1925. Народився в селянській сім'ї. З 1918 в Радянській Армії, учасник Громадянської війни на Південному і Південно-західному фронтах. Закінчив командні курси (1920), Київську піхотну школу (1927), Військову академію ним. Фрунзе (1933) і Вищі академічні курси при Військовій академії Генштабу (1950). До Великої Вітчизняної війни 1941—45 служив на штабних посадах, в 1940—41 командир корпусу ППО(протиповітряна оборона) і помічник командувача військами Московського військового округу по ППО(протиповітряна оборона), учасник оборони Москви. З листопада 1941 заступник наркома оборони СРСР по ППО(протиповітряна оборона) і командувач військами ППО(протиповітряна оборона) країни. З серпня 1943 командував військами Сівши., потім Центрального фронтів ППО(протиповітряна оборона). Після війни командувач військами округу ППО(протиповітряна оборона), з 1946 — військами ППО(протиповітряна оборона) країни. З 1950 генеральний інспектор ППО(протиповітряна оборона). З 1954 у відставці. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання. Нагороджений 2 орденами Леніна, 2 орденами Червоного Прапора, орденом Суворова 1-ій мірі, 2 орденами Кутузова 1-ої міри, орденом Червоної Зірки і медалями.
