Григоріанський хорал, загальне найменування співів церковної католицької музики. Р. х. склався в результаті відбору і переробки католицькою церквою місцевих християнською співів. Впорядкування молитов, текстів було почато при папі Григорії I, що прозвав Великим (помер 604). Канонізація наспівів і текстів і строгий розподіл їх по датах церковного року були завершені до кінця 7 ст Через 300 років після смерті Григорія I католицький хоралам привласнили його ім'я [григоріанське, або (від латів.(латинський) Gregorius) Грегорі, спів]. Церква прагнула додати співам характер відчуженості від всього земного, містичного споглядання, релігійного екстазу. В той же час співи узагальнили багатовіковий досвід розвитку музичної культури, ввібрали художньо коштовні елементи пісенності різних народів. Р. х. виконувався співцями (чоловічий хор в унісон). Тексти Р. х. — головним чином прозаїчні, запозичені з Біблії, мелодії побудовані на т.з. середньовічних ладах . Переважали звуки рівної тривалості (звідси пізніше найменування Р. х. — кантус плапус, тобто плавний спів). Із засвоєнням церковного музикою багатоголосся Р. х. залишився тематичною основою (кантус фірмус ) поліфонічних культових творів.
