Графіто-водній реактор , графітовий для урану реактор, ядерний реактор на теплових нейтронах, в якому сповільнювачем служить графіт, а теплоносієм — звичайна вода; відноситься до класу канальних реакторів . Активна зона Г.-в. р. складається з графітових блоків, пронизаних металевими каналами, по яких протікає теплоносій. У каналах або на їх зовнішніх стінках розміщуються тепловиділяючі елементи . Активна зона оточується герметичним кожухом. Відсутність важкого громіздкого корпусу, що несе тиск, — р. особливість Г.-в. р. За рахунок збільшення числа каналів можна створити реактор великої потужності (до 5 Гвт ). У ректорах такого типа зміна тепловиділяючих елементів може вироблятися за допомогою спеціального пристосування з дистанційним управлінням без зупинка реактора і без зниження його потужності (перевантаження «на ходу»). Висока теплопровідність води (теплоносія), хороші ядерно-фізичні властивості графіту (сповільнювача), а також специфічні особливості конструкції забезпечують високі техніко-економічні показники атомної електростанції (АЕС) з г.-в. р. Як всякий реактор з графітовим сповільнювачем, Г.-в. р. володіє малою енергонапруженістю одиниці об'єму активної зони.
найширше Г.-в. р. застосовують в СРСР. До них відносяться реактор АЕС(атомна електростанція) АН СРСР (перша в світі), реактори першого і другого блоків Белоярськой АЕС(атомна електростанція), реактор Сибірської АЕС(атомна електростанція) і ін.
