Грамофонна пластинка
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Грамофонна пластинка

Грамофонна пластинка, диск з синтетичних матеріалів, на поверхні якого по спіралі розташовані канавки (доріжки) із записом звуку, відтворного за допомогою призначених для цієї мети апаратів — грамофонів, електрофонів і ін. Процес виробництва Р. п. включає створення оригінальних записів на магнітній стрічці, перенесення їх за допомогою рекордера на лакові диски, з яких гальванічним способом виготовляються металеві оригінали матриць для пресування Р. п. з пластичних мас.

  Існують Р. п. монофонічні (з одним звуковим каналом на доріжці) — звичайні (звук з яких відтворюється з частотою обертання диска 78 об/мін , ширина звукової доріжки — 140 мкм ) і довгограючі (45, 33 1/3, 16 об/мін при ширині звукової доріжки 55 мкм ), стереофонічні (з двома звуковими каналами на доріжці) — лише довгограючі. Міжнародними стандартами встановлені наступні типи Р. п. по діаметру: 17,5 см (до 6 мін звучання однієї сторони пластинки), 25 см (до 18 мін ), 30 см (до 28 мін ).

  Прообразом Р. п. прийнято вважати восковий фоновалік — звуконосій фонографа Т. А. Едісона, на якому в грудні 1877 була записана перша в світі фонограма. Проте пріоритет відкриття принципу механічного запису і відтворення звуку належить французькому поетові, музикантові, ученому Ш. Кро (1842—88), що представив 3 квітня 1877 Французькій академії своя праця «Процес запису і відтворення явищ, що сприймаються слухом».

  В 1888 німецький інженер Е. Берлінер (1851—1929), що працював в США, запропонував використовувати як носія звуку цинковий диск, покритий тонким шаром воску, і апарат для відтворення звуку з цього диска — грамофон. Диск Берлінера дозволяв знімати з нього металеву копію — матрицю для масового виробництва Р. п. шляхом штампування спочатку з целулоїду, ебоніту, каучуку, потім шеллачних смол. Перша в світі Р. п., зроблена Берлінером, зберігається в Національному музеї США у Вашингтоні.

  В кінці 19 ст в Камдене (США) відкрита перша в світі фабрика Р. п., що поклала почало найбільшому концерну Р. п. «РСА Victor». В кінці 19 ст і на початку 20 ст компанії і фірми по виробництву Р. п., грамофонів (патефонів) створюються в США — «Columbia», у Франції — «Pathe», у Великобританії — «His Master''s Voice», в Італії — «La voce del Padrone».

  До початку 20 ст в світі налічувалося близько 3 тис. найменувань Р. п. загальним накладом понад 4 млн. екз.(екземпляр) (до 1903 випускалися лише однобічні Р. п.), головним чином із записами декламаційно-розмовного жанру, маршів, вальсів, пісень і романсів. Дуже незначну частину в репертуарі Р. п. займала інструментальна музика — із-за технічної недосконалості запису. У 1903 з'явилися (вперше в США і Великобританії) двосторонні диски. У 1907 в Парижі Р. п. із записами видатних співців Ф. Таманьо, Е. Карузо, А. Патті і ін. урочисто були поміщені в оцинковані герметичні футляри для збереження: футляри було вирішено розкрити через 100 років. Р. п. отримала широке поширення в багатьох країнах світу. Швидкість обертання диска Р. п. змінювалася від 90—100 об/мін до 76—80 об/мін , в 1925 прийнятий стандарт — 78 об/мін .

  Новий етап в історії Р. п. почався в кінці 20-х — початку 30-х рр., коли були винайдені апарати для електроакустичного запису і відтворення звуку, а також поліхлорвініловая маса для виготовлення Р. п. що дозволили значно поліпшити якість звучання грамзаписів. Якісно змінився і репертуар Р. п. — значне місце в нім зайняли записи класичних творів симфонічної, камерної і оперної музики. В кінці 40-х рр. (вперше в 1948, США, фірма «Columbia») з'явилися довгограючі Р. п. (призначені для електроакустичного відтворення за допомогою електропрогравачів, електрофонів, радіол), що дозволило значно розширити смугу записаних частот (50—16 000 гц ), повністю зберегти тембр звуку, збільшити динамічний діапазон запису (до 50—57 дб ), понизити рівень шумів, набагато продовжити якісне звучання Р. п. З появою довгограючих Р. п. стали скорочуватися наклади звичайних і в кінці 60-х рр. їх масовий випуск був припинений.

  В 1957—58 в США і потім в ін. країнах почався випуск стереофонічних Р. п., таких, що дозволили отримати при відтворенні близьке до натурального об'ємне звучання, а в кінці 60-х рр. — пластинок, з яких можна відтворювати записи як в монофонічному, так і в стереофонічному варіантах.

  В 1962 у Франції були випущені перші т.з. гнучкі Р. п., які стали використовуватися як звукові ілюстрації в різного роду виданнях і зумовили появу «звукових» журналів.

  В Росії перша фабрика Р. п. організована в 1901—02 в Ризі англійським акціонерним суспільством «Грамофон». Серед перших русявий.(російський) артистів, що записалися на Р. п., були І. Ст Тартаков, М. Р. Савіна, Ф. І. Шаляпін, А.Д. Вяльцева, В. Ф. Коміссаржевськая і ін. У 1910 почав випуск Р. п. Апрельовський завод під Москвою (нині найбільше в СРСР підприємство по виробництву Р. п.); до 1915 в Росії працювало 6 фабрик, що випускали близько 20 млн. Р. п. в рік. У 1910—11 на Р. п. були записані виступи багатьох видатних російських письменників, діячів культури, артистів. У початку 20 ст видавалися спеціалізовані журнали «Грамофонний світ» (1910—16), «Грамофонне життя» (1911—12) і ін., а також каталоги Р. п.

  В 1919 по декрету СНК(Рада Народних Комісарів) виробництво Р. п. було націоналізоване. Р. п. стала використовуватися як засіб масової політичної і художньої освіти народу. У редколегію відділу «Радянська пластинка» Центропечаті увійшли Ст І. Ленін, М. І. Калінін, А. М. Коллонтай. У 1919—21 було видано близько 40 назв Р. п. із записами виступів видатних діячів Радянської держави. На перших сов.(радянський) Г.п. записані мови В. І. Леніна «Звернення до Червоної Армії», «Пам'яті голови ВЦИК товариша Свердлова», «III Комуністичний Інтернаціонал». У 20-і рр. випуск Р. п. здійснювався Музтрестом ВСНХ(Вища рада народного господарства). У 1933 був створений Грампласттрест, в 1938 — Всесоюзний будинок звукозапису для виробництва записів на Р. п., в 1957 — Всесоюзна студія грамзапису (див. Грамзаписи студія ). У 1964 організована Всесоюзна фірма Р. п. «Мелодія» .

  Масовий випуск Р. п. почався в СРСР в 30—40-і рр. (у 1940 було видано понад 55 млн. Р. п.), з 1952 стали випускатися довгограючі Р. п., з 1962 — стереофонічні, з 1964 — гнучкі (з 1965 — звуковий журнал «Кругозір», з 1968 — «Колобок»), з 1969 — стерео-монофонічеськие.

  За 50 років існування радянської грамофонної промисловості створені унікальні документально-історичні, художні, учбово-освітні записи. Випущені серії грамплатівок, присвячені В. І. Леніну і його соратникам, видним державним і суспільним діячам Радянської держави; записані основні твори вітчизняної і зарубіжної класичної і сучасної музики, антології народної і сучасної музики, антології народної і радянської музичної і пісенної творчості, багато творів світової драматургії, класичні спектаклі провідних театрів країни, зборів виконань видатних артистів минулого і сучасності (інструменталістів, вокалістів, майстрів театру і художнього слова), серії авторського читання відомих радянських письменників, кращі твори літератури і музики для дітей, фонохрестоматії і ін. звукові навчальні посібники для загальноосвітньої школи, курси іноземних мов, лекції для народних університетів і ін. Наклад Р. п., випущених в СРСР в 1970, досяг 180 млн. Радянські Р. п. експортуються більш ніж в 60 країн. Крім того, по радянських записах випускають Р. п. деякі найбільші іноземні фірми, у тому числі «Le Chant du Monde», «Pathé-Marconi» (Франція), «Victor» (Японія), «Capitol» (США), «Ariola» (ФРН), «EMJ» (Великобританія) і ін. У СРСР і ін. країнах періодично видаються звідні каталоги випущених Р. п. У СРСР звідні каталоги видаються з 1947, генеральні — з 1954 разів в 2—3 роки (перший каталог сов.(радянський) Р. п. був виданий в 1919); бюлетені нових грамзаписів випускаються щомісячно. Матеріали про нових Р. п. регулярно публікуються в періодичному друці («Музичне життя», «Радянська музика», «Радянська культура» і ін.).

  У ряді країн є багатющі збори Р. п. — фонотеки, суспільства філофоністів (див. Філофонія ). У СРСР з 1966 при Московському відділенні Всесоюзного суспільства філателістів існує секція філофоністів, такі ж секції організовані в Горькому, Кишиневі і ін.

  За кордоном регулярно проводяться міжнародні конкурси на кращі записи для Р. п. (Франція, Нідерланди, Бельгія, Японія, Іспанія). Виконавці творів, записаних на Р. п., наклад якої досяг 1 млн. екз.(екземпляр), нагороджуються призом «Золота пластинка». Серед виконавців, удостоєних вищих винагород на таких конкурсах, — Е. Р. Гилельс, Д. Ф. Ойстрах, С. Т. Ріхтер, Л. Би. Коган, М. Л. Ростропович, І. До. Архипова, Р. П. Вишнєвська, З. А. Долуханова, Д. М. Гнатюк, Л. Р. Зикина, Державний симфонічний оркестр СРСР; оркестри Великого театру СРСР і Всесоюзного радіо, Червонопрапорний ансамбль Радянської Армії і ін. Сов. Р. п. отримала світове визнання. Грамзаписи, зроблені ведучими сов.(радянський) звукорежисерами Ст А. Гросманом, Д. І. Гакліним, І. П. Вепрінцевим і ін., неодноразово наголошувалися призом «Гран при» Франц. академії грамзапису ім. Ш. Кро і ін. міжнародними преміями.

  Літ.: Волков-Ланніт Л. Ф., Мистецтво збереженого звуку. Нариси по історії грамофона, М., 1964; Хазанджі Ст, Виробництво грамофонних пластинок, М., 1965; Каталог довгограючих грамплатівок, М., 1968; Любителям грамплатівки [ст 1, сост. Л. Грігорьев, Я. Платек, М., 1971].

  Е. О. Конокотін, Би. Д. Володимирський.