Філофонія (від греч.(грецький) philéo – люблю і phone – звук), цілеспрямований систематичний збирач звукозаписів (музичних, літературних, документальних і ін., як правило, на грамофонних пластинках), що мають художню, історичну або наукову цінність, одна з масових галузей колекціонування. Особливого поширення набула з кінця 40-х – початки 50-х рр. 20 ст, коли почався масовий випуск довгограючих грамплатівок. На початку 60-х рр. організована Міжнародна федерація любителів звукозапису, об'єднуюча національні суспільства і клуби філофоністів. У СРСР з кінця 60-х рр. створюються секції і клуби філофоністів в Москві, Ленінграді, Києві, Алма-Аті, Ризі, Горькому, Казані і ін. містах (при учбових закладах, культурно-просвітницьких і науково-дослідних установах, на підприємствах і т.д.). Основний напрям Ф. – колекціонування записів творів класичної, народної, естрадної музики. Серед відомих сов.(радянський) філофоністів академіки П. С. Александров, А. Н. Тіхонов, Би. М. Понтекорво, Р. Н. Флеров, Би. Н. Гнеденко, старі колекціонери Н. Е. Пешков, Ю. Б. Перепелкин, А. Л. Бельков, Р. Е. Шилов, Би. Д. Володимирський, Ю. А. Салтанов і ін.
Літ.: Волков-Ланніт Л. Іськусство збереженого звуку, М., 1964; Салтанов Ю. А., Філофонія, М., 1970; Любителям грамплатівки, ст 1–2 [сост. Л. Грігорьев, Я. Платек, М.. 1971–72].
