Готье (Gautier) Теофіль (31. 8. 1811, Тарб, — 22. 10. 1872, Нейі, поблизу Парижа), французький письменник і критик. В молодості прибічник романтизму, пізніше став духовним батьком парнаської школи (див. «Парнас» ). У його ранніх «Віршах» (1830), поемі «Альбертус» (1833), повести «Молода Франція» (1833), поетична збірка «Комедія смерті» (1838) помітні сліди демонізму Байрона; схильність до фантастики поєднується з чеканним віршем. Заперечуючи буржуазну повсякденність як царство пошляків і торгашів, Р. в передмові до романа «Мадмуазель Мопен» (1835—36) і статтях в книзі «Нове мистецтво» (1852) дав одне з перших розгорнутих обгрунтувань теорії «мистецтва для мистецтва» ; він відкинув як міщанську моралізацію, так і демократичну ідейність в літературі. У ліричних мініатюрах збірки «Емалі і камеї» (1852, русявий.(російський) пер.(переведення) 1914) витонченість, пластика і барвистість речей відтіняють байдужість майстра до скороминущих, по його думці, пристрастям. Смак Р. до живописного воскресіння далеких епох і країн позначився в «Романе мумії» (1858, русявий.(російський) пер.(переведення) 1911) про Давній Єгипет, в пригодницькому романі про життя бродячих комедіантів у Франції 17 ст — «Капітан Фракасс» (1863 русявий.(російський) пер.(переведення) 1895, 1957; екранізований в 1929, 1942, 1961, Франція), у книзі «Подорож до Росії» (1867). З критичних робіт Р. цікаві книга про забутих поетів 15—17 вв.(століття) «Гротески» (1844), «Історія романтизму» (1874, посмертно), нарис про Ш. Бодлере (русявий. пер.(переведення) 1915). На російську мову вірші Р. переводили Ст Р. Бенедіктов, Ст Я. Брюсов, Н. С. Гумільов і ін.
Соч.: Ceuvres choisies, P., 1930; Contes fantastiques, P. 1962; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Ізбр. вірші, П.. 1923.
Літ.: Історія французької літератури, т. 2, М., 1956; Spoelberch de Lovenjoul Ch., Histoire des ceuvres de Th. Gautier, v.,1—2, P., 1887; Jasinski R., Les Années romantiques de Th. Gautier, P., 1929; Larguier L., Théophile Gautier, P., 1948; Richardson J., Th. Gautier, his life and times. N.y..[1959]; Delvaille B., Théophile Gautier, P., 1968.
