Гомеомерія (греч. homoioméreia, від hómoios — подібний і méros — частина), термін античної філософії, яким, за свідченням Арістотеля, користувався Анаксагор для позначення найдрібнішого елементу всякої якості, що містить в собі нескінченність існуючих якостей взагалі («все у всьому»). Тим самим, як можна передбачати, матерія мислилася в Р. вічної і незруйновною при всіх змінах і руйнуваннях окремих речей. Сам термін «Г.» у текстах, що дійшли до нас, Анаксагора не зустрічається (він говорить про «насіння» або «види») і, ймовірно, виник пізніше.
