Гилян , історична область в Ірані. Займає південно-західне побережжя Каспійського моря, облямоване з Ю. гірським ланцюгом Ельбурса. Площа близько 15 тис. км 2 . Населення 1754 тис. чоловік (1966, перепис); зверху 3 / 4 — гилянци. Входить в остан Гилян. Найбільші міста: Решт (144 тис. жителів в 1966), Пехльові, Лахиджан. Під лісами близько 1,5 млн. га . Є родовища нафти, вугілля, залізних і мідних руд. Головне заняття населення — землеробство. Вирощують на низовині рис (понад 60% ріллі), кенаф, шовковицю, цитрусові, в передгір'ях — в основному чайний кущ, тютюн, оливкове дерево. Після введення в дію Сефідрудського гідровузла (1964) площа оброблюваних земель Р. зросла на 220 тис. га (у 1961 складала всього біля 275 тис. га ). Текстильна, харчова (чайна, рисоочисна) промисловість. Рибальство, ремісничо-кустарне виробництво. Авто- і авіасполучення зі всіма основними районами країни.
В давнину на території Р. мешкало плем'я гелов (предки сучасних гилянцев). У 8—9 вв.(століття) частина Р. була завойована арабами, гірська частина — Дейлем — залишалася незалежною. Іслам поширився в Р. в 9—10 вв.(століття) У 10 — початку 14 вв.(століття) Р. управляли напівсамостійні володарі. У 1307—70 Р. знаходився під владою монголів. З 1370 до 16 ст в східній частині Р. — Лахиджане — існувала самостійна держава Сєїдов (див. Сєїдов рух ). На початку 16 ст Р. увійшов до складу Ірану; до 1592 Р. був васалом Сефевідов, а з 1592 став доменом сефевідських шахів. У 16—17 вв.(століття) у Р. неодноразово відбувалися антісефевідськие повстання (1570—71, 1592, 1629). У 1909 Р. — один з важливих центрів Іранській революції 1905—11 ; 5 червня 1920 в одному з міст Р. — Реште була проголошена республіка. Гилянськая республіка існувала до 29 вересня 1921.
Літ.: Бартольд В., Історіко-географічній огляд Ірану, СП(Збори постанов) Би, 1903, с. 153—59; Петрушевський І. П., Народне повстання в Гиляне в 1629, «Уч. зап.(західний) інституту сходознавства АН(Академія наук) СРСР», 1951, т. 3; Іванов М. С., Новітня історія Ірану, М. 1965, гл.(глав) 2.
