Гиляров Меркурій Сергійович [р. 22.2(6.3) .1912, Київ], радянський зоолог, член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1966). Закінчив Київський державний університет (1933). У 1934—44 керував Відділом захисту рослин Всесоюзного інституту каучуконосів. У 1944—55 старший науковий співробітник, з 1955 завідувач лабораторією грунтової зоології інституту еволюційної морфології і екології АН(Академія наук) СРСР; одночасно (з 1949) професор Московського педагогічного інституту ним. В. І. Леніна. Основні праці по розробці заходів боротьби з грунтовими шкідниками, ролі тварин в грунтоутворенні, еволюції комах і ін. членистоногих, закономірностям природного відбору, зоологічним методам діагностики грунтів, біогеоценологиі. Р. створив нову галузь біології — грунтову зоологію. Голова Національного комітету радянських біологів (з 1959), віце-президент Міжнародної академії зоології (Індія, Агра, з 1960), віце-президент Всесоюзного ентомологичеського суспільства (з 1967). Державна премія СРСР (1951, 1967). Нагороджений 2 орденами, а також медалями.
Соч.: Коротке керівництво по боротьбі з найголовнішими шкідниками кок-сагиза, Уфа, 1943; Особливості грунту як місця існування і її значення в еволюції комах, М. — Л., 1949; Визначник комах, що мешкають в грунті личинок, М., 1964 (співавтор); Зоологічний метод діагностики грунтів, М., 1965; Закономірності пристосувань членистоногих до життя на суші, М., 1970.
