Гетьман (польськ. hetman, чеш.(чеський) hejtman, від йому.(німецький) Hauptmann — начальник), предводитель, командувач військом. 1) У Чехії в 15 ст командувач військом таборітов . 2) У Польщі з 15 ст до 1795 посада і титул командувача постійними найманими військами (окрім ополчення). У 1505 введена посада великого коронного Р., декілька пізніше аналогічна посада була введена для Литви; з 1539 існувало по двох гетьманів в Польщі і Литві (великий коронний і його помічник і заступник — польний Р.). Була також посада надвірного Р. — командира королівської гвардії. З 1581 посада Р. було довічною. Володів широкими повноваженнями (набір військ, призначення офіцерів, судова влада в армії, право дипломатичних стосунків з Кримськими татарами). У 18 ст права Р. були обмежені (у 1717 і особливо в 1776). 3) На Україні з 2-ої половини 16 ст — глава реєстрових козаків. Звання Р. носили керівники козацько-селянського руху на Україні До. Косинський, С. Налівайко, Тарас Федорович і ін. У 1648 титул Р. прийняв Богдан Хмельницький, після смерті якого (1657) у зв'язку із зрадою гетьмана І. Виговського і переходом Правобережної України під владу Польщі на Україні зазвичай існували два гетьмани — на Лівобережній (званою також Гетманщиной) і Правобережній Україні (до 1704, коли Г. Правобережной України були скасовані). Г. Льовобережной України був наділений вищою цивільною, військовою і судовою владою, мав право дипломатичних стосунків з ін. державами, окрім Польщі і Туреччини; вибирався генеральною військовою радою (фактично старшиною з відома царського уряду). а з 1708 призначався царським урядом. У 1722—27 і 1734—50 Р. не призначалися, а в 1764 посаду Р. була скасована. Резиденцією українського Р. були Чигирин, Гадяч, Батурін і Глухов. 4) У Молдавії в 17 ст — командувач військами.
