Гетманщина , 1) напівофіційна назва з 2-ої половини 17 ст Лівобережної України, яка після возз'єднання України з Росією (1654) разом з Києвом увійшла до складу Російської держави. Р. очолював гетьман, що обирався Генеральною військовою радою. Р. користувалася відомою автономією, мала свою адміністративно-територіальну систему, суд, фінанси і військо. У суспільно-політичних буд Р. панували феодально-кріпосницькі стосунки. Царський уряд в 1722 і 1734 тимчасово скасовувало Р., а в 1764 остаточно ліквідовувало гетьманське правління. 2) Контрреволюційна поміщицько-буржуазна диктатура в 1918 на Україні ставленика німецьких окупантів колишнього царського генерала, крупного поміщика П. П. Ськоропадського. Німецьке командування дало наказ про розгін Центральної ради і інсценувало 29 квітня 1918 обрання його гетьманом України. Ськоропадський створив уряд з представників крупних поміщиків і капіталістів. У спеціальній «грамоті» гетьман відновив приватну власність на фабрики і заводи, ввів режим військово-польових судів і ін. Боротьба українського народу, що виступав під керівництвом більшовиків за відновлення Радянської влади і російського народу, що спирався на допомогу, привела в середині грудня 1918 до краху німецької окупації і ліквідації гетманщини. Ськоропадський 14 грудня біг до Німеччини (див. також Українська РСР, розділ Історичний нарис).
Літ.: Ленін Ст І., Тези про сучасне політичне положення, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 36; Історія громадянської війни в СРСР 1917—1922, т. 3, М., 1957; Icторiя Української РСР, т. 1—2, До., 1967.
