Герцеговінсько-босніїськоє повстання 1875—78 , народно-визвольне повстання в Герцеговині і Боснії проти турецького феодального і національного гніту. Основною рушійною силою Г.-б. ст були селяни, яких підтримували міські ремісники, торгівельна буржуазія, інтелігенція. Єдиної програми повстання не мало. Інтереси селянства виражала революційно-демократична група на чолі с В. Пелагичем . Її основні програмні вимоги: передача всієї землі селянам, демократичний державний пристрій, об'єднання Боснії і Герцеговини з Сербією і Чорногорією на демократичних початках. Програма ліберальної буржуазії обмежувалася вимогою приєднання Боснії до Сербії, а Герцеговини до Чорногорії. Приводом для повстання послужило збільшення десятинного збору з населення. Повстання почалося 5 липня 1875 поблизу Невесине. До серпня повстанням була охоплена майже вся Герцеговина, число повсталих досягло 10—12 тис. чоловік. У серпні 1875 спалахнуло повстання в Боснії. Повстанці добилися значних військових успіхів. Вони піддали блокаді ряд крупних міст і турецьких фортець в Герцеговині і Боснії. Велику роль в організації повстання в Північній і Північно-західній Боснії зіграв створений в жовтні 1875 в Нова-Градішке Головний комітет боснійського повстання за звільнення. Г.-б. ст викликало глибокі симпатії громадськості південних слов'янських земель, Росії і ін. країн. Вираженням співчуття і підтримки з'явилися грошова і матеріальна допомога, що поступала з низки країн, а також приїзд багаточисельних добровольців з Росії, Сербії, Хорватії, Чорногорії, Болгарії, Італії. У числі російських добровольців були представники революційно-демократичної інтелігенції.
Г.-б. ст прискорив початок т.з. Боснійської кризи 1875—78 (міжнародного конфлікту на Балканах). Політика Росії була направлена на те, щоб колективними зусиллями європейських держав змусити Туреччину надати Боснії і Герцеговині автономію. 30 червня 1876 Сербія і Чорногорія оголосили Туреччині війну. Всі операції чорногорської армії були проведені спільно з повстанцями. Після висновку перемир'я в листопаді 1876 повстання продовжувалося, прийнявши особливо широкий розмах на Ю.-З.(південний захід) Боснії. В період російсько-турецької війни 1877— 1878 повстанці провели ряд значних битв в Герцеговині і Боснії і частина їх території була звільнена від турецьких військ.
За рішенням Берлінського конгресу 1878 Боснія і Герцеговина, що отримали в результаті російсько-турецької війни 1877—78 автономію, підлягали окупації Австро-Угорщиною. Протягом липня — жовтня 1878 австро-угорських військ, здолавши озброєний опір народу, завершили окупацію цих колишніх турецьких провінцій.
Літ.: Солов'їв Н., Нарис Герцеговінського повстання 1875 років і Турецько-чорногорської війни 1876 і 1877 рр., «Військова збірка», 1899 № 12; Пелагић Ст, Історja босансько-херцеговачке буне, Capajeво, 1953; Ekmečič М., Ustanak u Bosni 1875—1878, Sarajevo, 1960; Stijepović N., Hercegovačko-bokeijski ustanak 1882, Beograd, 1963.
