Геодезичні супутники штучні супутники Землі, що запускаються як об'єкти спостереження для вирішення завдань супутниковій геодезії . Матеріалами для вирішення таких завдань служать виміряні в результаті спостережень напрями на той або інший супутник (позиційні спостереження) і відстані до нього. Геодезичні зв'язки між пунктами Землі, видаленими один от один до декількох тис. км. (наприклад при міжконтинентальній космічній тріангуляції) встановлюються шляхом позиційних фотографічних спостережень супутника рухомого на висоті 4—6 тис. км. одночасно з двох або більш за пункти. Для забезпечення таких спостережень супутниковими фотокамерами середніх розмірів запускаються надувні Р. с. — балони діаметром до 30—40 м-код з алюмінійованої пластмасової плівки. У динамічній супутниковій геодезії використовують масивніші супутники рух яких в меншій мірі залежить від неоднородностей атмосфери, а визначається в основному особливостями гравітаційного поля Землі; такі Р. с. запускають на висоти до 3 тис. км.
Для підвищення точності одночасних позиційних спостережень і виміру відстаней до супутників на Р. с. встановлюється спеціальне устаткування. Потужні імпульсні джерела світла, робота яких контролюється бортовими кварцевими годинами і управляється із Землі, полегшують позиційні спостереження і дозволяють синхронізовать їх з високою точністю при одночасній участі в роботі декількох станцій.
Пріємо-передавачі, що ретранслюють радіосигнали, що посилаються на Р. с. наземними станціями, дозволяють шляхом виміру зрушення фази прийнятого на станції сигналу відносно посланого визначати відстані до супутника. Відстані до Г . с. визначаються також на основі аналізу змін частоти сигналів встановлених на Г с. радіопередавачів унаслідок Доплера ефекту . Для виміру відстаней супутниковими лазерними далекомірами на Р. с. встановлюються куткові відбивачі . Перший Р. с. — американський супутник «ГАННА-1В», обладнаний імпульсними лампами, — був запущений в 1962.
Літ.: Меллер І., Введення в супутникову геодезію, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1967; Інженерний довідник по космічній техніці, М., 1969.
