Гейнике , Хейнике (Heinicke) Самуель (10.4.1727, Наутшюц, поблизу Наумбурга, — 30.4.1790, Лейпціг), німецький сурдопедагог, один з основоположників усного (звукового) методу вчення глухонімих, що зробило великий вплив на теорію і практику сурдопедагогики в багатьох країнах. Вчення Р. будував на основі лише усної форми словесної мови, без опори на наочних або письмових образи, що неминуче приводило до протиріч між завданнями загального розвитку глухонімого дитяти і можливостями опанування вимови. Позиція Р. піддавалася критиці вже його сучасниками. Р. заснував (1778) перший в Германії учбовий заклад для глухонімих — Лейпцігський інститут (нині школа його імені), яким керував до кінця свого життя. Їм написані «Спостереження над німими і людською мовою» (1788). «О образі думок глухонімого» (1780) і ін.
