Військове законодавство або військове право, система встановлених державою правових норм, що закріплюють принципи і форми пристрою озброєних сил, регулюючих стосунки в області їх будівництва, життя, побуту і діяльності і що визначають обов'язки, права і відповідальність військовослужбовців і інших учасників суспільних стосунків в області військового будівництва. У військовий час і в місцевостях, оголошених на військовому положенні, сфера дії Ст з. зазвичай розширюється; воно поширюється на найбільш важливі у військовому відношенні галузі народного господарства і транспорту, на сферу охорони громадського порядку і державної безпеки і тому подібне
Ст з. є частиною правової системи держави; відображає межі даних суспільно-політичної і державної буд, закріплює політику панівного класу по питаннях військового будівництва. Ст з. покликаний, враховуючи специфічну організацію і призначення озброєних сил, забезпечити в них тверду військову дисципліну, чітких буд внутрішніх стосунків, що відповідають завданням використання озброєних сил в певній політичній меті. Одне з основних завдань Ст з. — забезпечити умови для накопичення достатньої кількості воєннообученних резервів, підтримки високої бойової готовності військ.
Радянське Ст з. виражає і закріплює ленінські соціалістичні принципи, політику КПРС в області військового будівництва, відображає достовірно демократичний, гуманний характер Радянської держави і його Озброєних Сил, що стоять на варті мирної праці радянських людей і захищають справу світу у всьому світі. У основі радянського Ст з. — ідеї нерозривної єдності армії і народу, пролетарського інтернаціоналізму і захисту соціалістичних завоювань трудящих. Військовий правопорядок в Радянських Озброєних Силах базується на соціально-політичній єдності їх особового складу, на стосунках товариської співпраці, пошани, взаємодопомоги між офіцерським складом, солдатами і матросами.
Радянське Ст з. є комплексним що по характеру становлять його правових норм. Воно включає головним чином норми державного і адміністративного права, а також кримінального, карно-процесуального, фінансового права і деяких інших галузей права, оскільки цими нормами регулюються специфічні стосунки по будівництву Озброєних Сил і охороні встановленого в них правопорядку. В той же час Ст з. — внутрішньо погоджена система правових норм, що об'єднуються спільністю мети і предмету правового регулювання, тому воно з повною підставою може розглядатися як військове право, тобто як комплексна, але відносно самостійна і відособлена система правових норм.
Ст з. враховує особливості армії як організації, призначеній для озброєної боротьби і заснованій через це на строгій військовій дисципліні, повній єдиноначальності, беззаперечній покорі, послідовному централізмі в управлінні військами. В той же час радянське Ст з. закріплює принцип політичної і цивільної повноправності військовослужбовців, містить тверді гарантії законності у військовому управлінні. Ст І. Ленін, Комуністична партія завжди надавали велике значення строгому і свідомому дотриманню норм законодавства. В. І. Ленін вказував: «Не за страх, а за совість виконувати всі закони про Червону Армію, всі накази, підтримувати дисципліну в ній всіляко, допомагати Червоній Армії всім, чим лише може допомагати кожен, — такий перший, основний і найголовніший борг всякого свідомого робітника і селянина...» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 39, с. 152).
До норм Ст з. відносяться норми що визначають: пристрій Озброєних Сил; організацію і повноваження органів військового управління; порядок комплектування кадрів і запасу Озброєних Сил особовим складом; порядок проходження військової служби ; правове положення військовослужбовців і військовозобов'язаних; організацію і порядок ведення військового господарства; правила державного матеріального забезпечення військовослужбовців; права військових властей в місцевостях оголошуваних на військовому положенні: основи мобілізації Озброєних Сил. Одним з основних джерел радянського Ст з. є Закон СРСР про загальний військовий обов'язок від 12 жовтня 1967 (див. Військовий обов'язок в СРСР ).
Характерною формою вираження норм Ст з. служать військові статути — зведення правил поведінки і діяльності військовослужбовців. Джерелом Ст з. є також нормативні акти, що стверджуються міністром оборони СРСР, — положення, повчання, керівництво, інструкції, правила. Складовою частиною Ст з. є також Закон про кримінальну відповідальність за військові злочини, Положення про військову прокуратуру, про військових трибуналах, норми кримінально-правового і процесуального характеру, що визначають порядок, підстави і особливості залучення військовослужбовців до кримінальній відповідальності.
В капіталістичних державах Ст з. різко відокремлено від загальної системи права і позбавлено тих демократичних інститутів, які проголошуються в буржуазних конституціях і рекламуються буржуазними ідеологами, оскільки мета буржуазного Ст з. — ізолювати армію від народу, усунути солдатів від участі в суспільно-політичному житті, перетворити армію на слухняне знаряддя капіталістичних монополій для придушення трудящих мас (наприклад, використання військ США для придушення негритянських хвилювань). У імперіалістичних арміях для солдатів немає яких-небудь гарантій законності; солдати і матроси фактично позбавлені політичних прав шляхом встановлення для них багаточисельних виборчих цензов. У деяких буржуазних державах військовослужбовці взагалі позбавлені політичних прав: їм забороняється займатися політичною діяльністю, вільно висловлювати свою думку (наприклад, у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) згідно із законом Про правове положення солдатів § 15), встановлені важкі покарання за порушення військової дисципліни (наприклад, в Єдиному кодексі військової юстиції США). Військове командування має в своєму розпорядженні необмежені по суті можливості для розправи з неугодними йому солдатами.
Ст з. імперіалістичних держав в найбільш відкритій формі служить реакційним цілям монополістичного капіталу; у військовій практиці культивуються погляди тих буржуазних ідеологів, які стверджують, що коли гримлять гармати, мовчать закони, а демократія кінчається біля воріт казарми.
Літ.: Основи радянського військового законодавства, М., 1966.
