Віддання, в народнопоетичній творчості оповідання, що містить відомості про реальних осіб і події. Виникнувши з розповідей очевидців, П. при передачі віддаляється від фактичної першооснови, піддававшись вольній поетичній інтерпретації; П. зближується з казкою і легендою, хоча вигадка в нім відмінна від казкової фантастики і легендарних чудес. Не замикаючись в рамках побутового оповідання, П. включає суспільні мотиви. Розрізняють П. історичні (наприклад, про Жанну д''Арк, Іване Грізному, А. Ст Суворові) і топонімічні (про походження назв, наприклад, міст: Парижа від Паріса, Києва від Кия). Широко використовувалися в староруській літературі, в творах А. С. Пушкіна, Н. С. Леськова, П. П. Бажова і ін. У науці проведена систематизація П. і близьких йому жанрів (покажчики І. Р. Ст Синнінге, Р. Т. Крістіансена, Л. Симонсурі — Фінляндія).
Літ.: Чистов До. Ст, Проблема категорій усної народної прози неказкового характеру, «Fabula», 1967, Bd 9, Н. 1—3; Соколова Ст До., Російські історичні віддання, М., 1970; lolles A., Einfache Formen, 2 Aufl., Halle, 1956.
