Вульгарна політична економія
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Вульгарна політична економія

Вульгарна політична економія, система антинаукових буржуазних економічних теорій, що дають опис зовнішньої видимості економічних процесів в цілях апологетичного захисту капіталізму. Ст п. е. надає наукоподібну форму буденним уявленням буржуа про економічні стосунки капіталістичного суспільства. Виникла і набула поширення в результаті корінної зміни суспільної ролі буржуазії, що перетворилася в ході промислового перевороту кінця 18 — почала 19 вв.(століття) і появи на історичній арені пролетаріату з прогресивного класу, що боровся з феодалізмом, в клас реакційний. Перша промислова криза 1825 і перші озброєні виступи пролетаріату в 30-х рр. 19 ст оголювали суперечливий, скороминущий характер буржуазних стосунків. Це в корені змінило завдання, що стоять перед буржуазною політичною економією. «Віднині, — писав До. Маркс, — справа йшла вже не про те, правильна або неправильна та або інша теорема, а про те, корисна вона для капіталу або шкідлива, зручна або незручна, узгоджується з поліцейськими міркуваннями чи ні. Безкорисливим дослідженням поступається місце битвам найманих писак, неупереджені наукові дослідження замінюються упередженою, догідливою апологетикою» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 23, с. 17).

загрузка...

  Ст п. е. прийшла на зміну класичній буржуазній політичній економії, що дала в певних межах науковий аналіз капіталізму, але через свою класову, буржуазну обмеженість що не зуміла здолати вульгарний елемент в своїх теоріях, який і був використаний вульгарними теоретиками. Встановлення панування Ст п. е. ознаменувало початок кризи буржуазної політичної економії.

  Для розвитку Ст п. е. характерні 4 основних етапу: виникнення у вигляді особливої течії на рубежі 18—19 вв.(століття) (Т. Р. Мальтус, Же. Б. Сей); завоювання пануючих позицій в буржуазній політекономії і еволюція в період вільної конкуренції, 30—70-і рр. 19 ст (Дж. Мілль, Н. В. Сеніор, Ф. Бастіа, Ст Рошер, Би. Гильдебранд, Р. Ч. Кері); Ст п. е. в період імперіалізму, 70-і рр. 19 ст — 20-і рр. 20 ст [суб'єктивно-психологічна школа — Е. Бем-Баверк (Австрія), А. Маршалл (Англія), Дж. Б. Кларк (США), нова (молода) історична школа — К. Бюхер і Г. Шмоллер (Німеччина); правова школа — Р. Штольцман (Німеччина)]; Ст п. е. у епоху загальної кризи капіталізму (І. Шумпетер, Ф. Хайек, Л. Мізес, В. Ростоу, П. Семюелсон і ін.).

  Рання Ст п. е. була результатом виділення і систематизації ненаукових положень класичної школи, продуктом її розкладання. Основний напрям її еволюції на перших двох етапах — все більше використання поверхневих економічних форм для затушовування експлуататорської суті капіталізму і боротьби проти утопічного і наукового соціалізму. Наприклад, в теорії вартості вульгарні економісти відмовляються від розробленого класичною школою визначення вартості товарів працею, витраченою на їх виробництво, і підміняють вартість спочатку ціною виробництва (модифікацією вартості, що є) і споживною вартістю (одній із сторін товару), а потім міновою вартістю грошовою формою вартості, тобто ціною — цими зовнішніми формами прояву вартості. У епоху імперіалізму під впливом зростання робочого руху і поширення наукового соціалізму Ст п. е. вимушена шукати нові форми захисту капіталізму. На додаток до колишніх прийомів апологетики вона прагне спертися на зовнішню видимість неекономічних процесів і явищ, що вивчаються як суспільними, природними, так і універсальними науками, перекручувавши як ті, так і інші. Не випадково, саме з 70-х рр. 19 ст набувають широкого поширення психологічне, етичне, історичне, соціально-правове, соціологічне і т.п. напрями Ст п. е., що дають неекономічне «пояснення» природи і закономірностей економічних процесів, бажане панівним класам буржуазного суспільства. (Наприклад, австрійська школа визначала «цінність» товару, тобто його вартість, не працею, а його рідкістю, у англійського економіста А. Маршалла прибуток капіталіста виступає як плата за те, що утримується від витрати ним капіталу, а не як результат привласнення ним додатковій вартості і т.п.)

  Сучасна Ст п. е. представлена безліччю «проблемних» течій (теорії «організованого капіталізму», «змішаної економіки», «держави загального благоденствування», що «врівноважує сили», «індустріального суспільства», «конвергенції», «стадій економічного зростання», «монополістичної конкуренції», «народного капіталізму», «великого бізнесу» і т.п.), що мають своїй на меті захист капіталізму по порівняно вузьким, але найбільш гострим в даній країні, в даний період проблемам, на відміну від колишніх «системних» течій, що здійснюють захист капіталізму по всьому широкому традиційному кругу проблем політекономії. Це свідчить про прагнення активізувати ідеологічну функцію Ст п. е. Вимушена під тиском загальної кризи капіталізму визнати деякі протиріччя капіталістичного суспільства, сучасна Ст п. е. направляє свої зусилля на розробку практичних рекомендацій по їх ослабінню. У зв'язку з цим істотно зростає практична функція сучасною Ст п. е.

  Відсутність єдиної теорії в сучасній Ст п. е. в той же час не виключає деяких її загальних основ, меж і особливостей. Вульгарні економісти заперечують об'єктивний характер суспільно-історичного процесу і його законів, відводячи вирішальну роль суб'єктивної діяльності людей, організаційним формам суспільного пристрою і т.п. Тому предметом політичної економії вони оголошують зовсім не соціально-економічних буд суспільства і об'єктивні закони його розвитку, а вивчення «правил використання рідких ресурсів», «принципів видобутку коштів для існування», «науки про бізнес» і т.п. Таке трактування покликане змалювати капіталізм як якась організація по «усуненню» бідності і досягненню «загального блага». Антінаучна і методологія сучасною Ст п. е. Для неї характерні еклектизм, техніко-економічна або суб'єктивно-психологічна, етична трактування економічних явищ сучасного капіталізму, направлені до затушовування їх соціальної суті, антиісторизм, плоский еволюціонізм в підході до найважливіших соціально-економічних процесів, покликані приховати історично скороминущий характер капіталістичних буд. Аналіз внутрішніх об'єктивних залежностей явищ суспільного процесу виробництва зазвичай підміняється описом, поверхневою класифікацією емпіричного матеріалу з позиції мінової концепції. Трудова теорія вартості, що розкриває внутрішні закономірності товарного виробництва і обміну, оголошується «застарілою» і підміняється суб'єктивною теорією цінності, прагнучої в суб'єктивній оцінці корисності благ споживачами знайти основу обміну товарів або теорією попиту і пропозиції, що лише описує зовнішні чинники процесу ціноутворення. Перекручується соціальна природа капіталу, що ототожнюється з тими речовими формами, в яких стосунки експлуатації виступають на поверхні явищ: із засобами виробництва, грошима і товарами. У основі сучасних вульгарних теорій розподілу лежить стара антинаукова концепція «чинників виробництва», що стверджує, що джерелами доходів є праця, земля і капітал: рента нібито породжується землею, відсоток — капіталом, заробітна плата — працею. Прибуток зображається як плата за підприємницьку діяльність, за ризик і т.п. Насправді її джерелом є експлуатація робітників, що затушовується вульгарними економістами. Вони стверджують, що нібито «кожен чинник привласнює лише продукт своєї власної діяльності», експлуатація відсутня і в буржуазному суспільстві панує «гармонія інтересів». Економічні кризи надвиробництва, що стрясають капіталістичне господарство близько півтора століть, або заперечуються зовсім, або розглядаються як усунені в рамках капіталізму, оскільки причини цих криз не зв'язуються з основним протиріччям капіталізму. Особливі зусилля сучасна Ст п. е. прикладає до затушовування панування капіталістичних монополій, що ототожнюються з крупним виробництвом як таким, безвідносно до його соціальної форми. Заперечується той факт, що імперіалізм — переддень соціалістичної революції. В цілях викривлення змісту і основного напряму сучасного світового соціально-економічного розвитку — від капіталістичного до соціалістичного способу виробництва — ведеться наклепницька кампанія проти соціалізму, широко пропагуються теорії про якусь «трансформацію» капіталізму (теорії про «зникнення приватної власності», «революції в доходах», «переході влади в руки керівників-менеджерів» і т.п.). Ст п. е. направлена проти революційної теорії робочого руху — марксизму-ленінізму, проти світової соціалістичної системи, міжнародного робітника і національно-визвольного руху.

  Вульгарний характер сучасної буржуазної політичної економії не унеможливлює, проте, практично корисних наукових досліджень буржуазних економістів в прикладних галузях економічної науки.

  Літ.: Маркс До., Капітал, т. 1—3, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 23, 24, 25; його ж, Теорії додаткової вартості (IV том «Капіталу»), там же, т. 26, ч. III, гл.(глав) 19, 20, Додаток; його ж, Заробітна плата, ціна і прибуток, там же, т. 16; Маркс До. і Енгельс Ф., Маніфест Комуністичної партії, Соч., 2 видавництва, т. 4; Ленін Ст І., З приводу так званого питання про ринки, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 1; його ж, Розвиток капіталізму в Росії, там же, т. 3; його ж, Аграрне питання і «критики Маркса», там же, т. 5; його ж, Робочий клас і неомальтузіанство, там же, т. 23; його ж, Ще одне знищення соціалізму, там же, т. 25; його ж, Імперіалізм, як вища стадія капіталізму, там же, т. 27; Чернишевський Н. Р., Капітал і праця, Ізбр. економічні твори, т. 2, М., 1948; його ж, Нариси з політичної економії (по Міллю), там же, т. 3, ч. 2, М., 1949; Альтер Л. Би., Буржуазна політична економія США, М., 1961; Афанасьев Ст С., Криза буржуазної політичної економії, М., 1963; Блюмін І. Р., Критика буржуазної політичної економії, т. 1—3, М., 1962—63; Буржуазна політична економія про проблеми сучасного капіталізму, з предісл.(передмова) акад.(академік) А. А. Арзуманяна, М., 1965; Кроссер П., Економічні фікції, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1962; Нові явища в сучасній буржуазній політичній економії, т. 1—2, М. 1962—63; Жамс Е., Історія економічної думки XX ст, пер.(переведення) з франц.(французький), М., 1959; Селігмен Би., Основний перебіг сучасної економічної думки, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1968; Самуельсон П., Економіка, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1964.

  Ст С. Афанасьев.