Вогюе (Vogüé) Ежен Мелькиор де (24.2.1848, Ніцца, — 24.3.1910, Париж), французький письменник і історик літератури. Член французької академії (1888). Як секретар французького посольства провів в Росії близько 7 років, вивчив російську мову і літературу. Популярність Ст принесла книга «Російський роман» (1886), в якій високо оцінена російська література, особливо І. С. Тургенев і Л. Н. Толстой. Пізніше за Ст писав про Ф. М. Достоєвськом, А. П. Чехове і М. Горькому, вперше відзначивши значення їх творчості для західноєвропейського читача, Ст належать розповіді «Російські серця» (1893), щоденники про Росію, три драми з історії Росії («Царевич Олексій», «Мазепа», «Вступ Павла I на престол», 1884), романи «Жан д''Агрев» (1898) і «Голос мертвих» (1899, русявий.(російський) пер.(переведення) 1899), в якому сатирично, але з консервативних позицій змальований французький парламентаризм. Роботи Ст, не дивлячись на їх однобічний характер, сприяли популяризації російської літератури за кордоном.
Соч.: Œuvres dernières, P., 1885; Le rappel des ombres. P., 1900; Le maître de la mer, P. — N. Y., [1913]; Journal Paris — Saint-pétersbourg. 1877—1883, P., 1932; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Граф Л. Н. Толстой, М., 1892; Максим Горький як письменник і людина, М., 1903.
Літ.: Le Meur L., L''adolescence et la jeunesse d''eugène Melchior de Vogüé, P., 1931; Aragon, Littératures soviétiques, P. [1955].
