Внутрішня мова, 1) мова, обернена людиною до самого собі (найчастіше в цілях планерування своїх дій) і здійснювана у внутрішньому коді, тобто що не реалізовується в звучній мові. 2) Внутрішня програма вислову, передуюча його породженню в мові («внутрішнє програмування»). 3) Артікуляторниє рухи, що не супроводжуються звуком («внутрішнє промовляння»). Вивчення і експериментальна реєстрація Ст р. сприяють дослідженню стосунків між мовою і мисленням, мовою і мовою, форм мислення і проблем сприйняття мови. Ст р. досліджується мовознавцями, психологами і фізіологами.
Літ.: Виготський Л. С., Вибрані психологічні дослідження, Мислення і мова, М., 1956; Жінкин Н. І., Про кодові переходи у внутрішній мові, «Питання мовознавства» 1964 №6; Соколів А. Н., Внутрішня мова і мислення, М., 1968.
