Внутрішня торгівля, галузь народного господарства, що здійснює реалізацію товарної продукції різних галузей виробництва на внутрішньому ринку країни. Охоплює оптову і роздрібну торгівлю. Природа, форми Ст т., характер виразимих нею зв'язків і регулюючі її розвиток економічні закони визначаються відповідним способом виробництва і міняються з переходом від однієї суспільно-економічної формації до іншої.

  Ст т. при капіталізмі розвивається на базі приватної власності на засоби виробництва, є сферою додатка торгівельного капіталу. В умовах монополістичного капіталізму пануючої ролі в Ст т. набувають крупні монополії, промовці в специфічних організаційних формах (синдикатні об'єднання, ланцюгові, філіальні, багатолавки системи, крупні універсальні і посилочні фірми і т.п.). Панування монополій є основою здобуття монопольних торгівельних прибутків як за рахунок високих цін на товари, що реалізовуються, так і за рахунок низьких цін на продукцію, що купується у дрібних виробників. Монополії захоплюють перш за все область оптової торгівлі, все більше поширюють свій вплив на роздрібну торгівлю завдяки використанню таких форм торгівлі, як «торгівельні центри», «універсами» з самообслуговуванням, магазини «низьких цін» і «єдиних цін» і ін. Особливою формою контролю над роздрібною торгівлею є так зване сприяння продажу, при якому підприємство-виробник або банк переймає на себе фінансування заходів щодо рекламного оформлення роздрібного підприємства, показу товарів на виставках і т.д. Таким дорогою монополістичний капітал підпорядковує собі роздрібних торговців, які без фінансової підтримки монополій виявляються беззбройними в конкурентній боротьбі, що вимагає великих витрат на рекламу і ін. Відмінною рисою Ст т. капіталістичних країн є марнотратство, обумовлене стихійним характером її розвитку. Між виробниками і кінцевими споживачами коштує величезне число різних посередників, що значно підвищує витрати звернення. Найбільш крупну групу посередників складають оптові торговці. У 1965 в США налічувалося приблизно 200 тис. оптових підприємств, загальний зворот яких складав близько 120 млрд. доларів. Крім того, було більше 27 тис. оптових комісіонерів, що здійснюють зв'язок між оптовими і роздрібними торговцями. Витрати оптових торговців складали в середньому близько 15%, а комісіонерів 3,3%. Роздрібні торговці також мають власних агентів, які зайняті продажем вдома. На долю цієї форми продажу в США в 1967 доводилося близько 60% всього роздрібного товарообігу. Все це відбивається на рівні роздрібних цін і сприяє пограбуванню широких мас населення.

  Ст т. при соціалізмі виражає соціалістичні виробничі стосунки, спирається на планове соціалістичне виробництво і неухильне підвищення матеріального добробуту народу. Соціалістична держава визначає розміри виробництва, вжитку і накопичення і їх співвідношення, планує величину заробітної плати, регулює ціни на товари, визначає об'єм товарних ресурсів для ринку, розміри звороту, напрям і темпи розвитку матеріально-технічної бази Ст т., її організаційні форми і т.п. Тим самим воно планомірно регулює розвиток Ст т.

  В СРСР Ст т. охоплює звернення на внутрішньому ринку засобів виробництва і предметів особистого вжитку. Ст т. засобами виробництва відбувається у формі матеріально-технічного постачання, яке є оптовим зворотом матеріалів і устаткування усередині державного сектора, здійснюваний шляхом їх продажу і розподілу між галузями і підприємствами, а також продажу колгоспам добрив, машин, пального через всесоюзне об'єднання «Сільгосптехніка». Реалізація з.-х.(сільськогосподарський) продукції здійснюється у формі оптового звороту заготівельних організацій і державних закупівель в колгоспів.

  Ст т. предметами особистого вжитку виділилася у відособлену галузь народного господарства, яка охоплює оптовий зворот товарів народного вжитку, а також їх продаж населенню, організаціям, установам і підприємствам через роздрібну торгівельну мережу. У радянську торгівлю організаційно входить громадське харчування — галузь, що виробляє і реалізовує готову їжу, виручка від продажу якої включається в роздрібний товарообіг. На долю громадського харчування в 1968 доводилося приблизно 9,5% роздрібного товарообігу країни. У 1969 підприємств громадського харчування випустили 29,1 млн. різних блюд, що перевищило випуск їх в 1940 більш ніж в 3 рази. Опт і роздрібні підприємства радянської торгівлі розділяються по формах власності на державних і кооперативних. Поряд з державною і кооперативною функціонує і колгоспна торгівля. Державні торгівельні підприємства базуються на державній власності. Оптові підприємства державної торгівлі забезпечують товарами всі роздрібні торгівельні підприємства країни; державні роздрібні торгівельні підприємства обслуговують населення міст і робочих селищ. Господарська діяльність їх прямує безпосередньо органами держави, які відповідно до плану розвитку торгівлі визначають об'єм роздрібного товарообігу, розширення і поліпшення матеріально-технічної бази, встановлюють плани господарської діяльності організаціям і підприємствам. Кооперативні торгівельні підприємства створюються кооперативними організаціями, які засновані населенням на принципах добровільності. Основну масу товарів кооперативні торгівельні організації отримують від державних виробничих підприємств і оптових торгівельних організацій. Поряд з цим вони реалізують продукцію власного виробництва і власних закупівель. Колгоспна торгівля — це торгівля колгоспів і колгоспників надлишками своїй з.-х.(сільськогосподарський) продукції за цінами, що складаються на ринку. Товарною базою її служить продукція як суспільного колгоспного господарства, так і підсобного особистого господарства колгоспників: купівля-продаж здійснюється між безпосередніми виробниками і споживачами товарів, тобто без якого-небудь посередника; ціни випробовують значний вплив попиту і пропозиції на ринку. Держава регулює колгоспну торгівлю не безпосередньо, а побічно, за допомогою заходів економічного характеру (збільшення пропозиції продовольчих товарів в державній і кооперативній торгівлі за державними роздрібними цінами і ін.). Провідною і визначаючою формою є державна торгівля (див. таблиці. 1).

  Об'єм роздрібного товарообігу державної і кооперативної торгівлі СРСР, включаючи громадське харчування, в 1970 досяг 153,6 млрд. крб., тобто збільшився в порівнянні з 1965 на 48,4%. Директивами 24-го з'їзду КПРС по п'ятирічному плану розвитку народного господарства (1971—75) передбачено збільшити роздрібний товарообіг в 1,4 разу з тим, щоб він досяг суми більше 210 млрд. крб.

  Після Великої Вітчизняної війни 1941—1945 розширення об'єму роздрібного товарообігу супроводилося поліпшенням матеріально-технічної бази радянської торгівлі, яка налічує сотні тисяч підприємств роздрібної торгівлі і громадського харчування, має в своєму розпорядженні обширну складську мережу (див. таблиці. 2).

  Значно покращала товарна структура роздрібного товарообігу. У 1969 роздрібний товарообіг державної і кооперативної торгівлі СРСР (включаючи громадське харчування) з розрахунку на душу населення зріс в 4,7 разу в порівнянні з 1940. При цьому по продовольчих товарах він збільшився в 3,9 разу, а по непродовольчих — в 6,5 разу.

  Таблиця. 1. — Доля державної, кооперативної і колгоспної торгівлі в загальному об'ємі товарообігу (у гос.(державний) роздрібних цінах, в %)

  Таблиця. 2. — Число підприємств роздрібної торгівлі, громадського харчування і складська мережа державних і кооперативних організацій (на кінець року, тис.)

  Таблиця. 3. — Роздрібний товарообіг, включаючи громадське харчування, в деяких соціалістичних країнах по формах торгівлі (у %)

  Чисельність працівників в роздрібній торгівлі і громадському харчуванні зросла в 1969 в порівнянні з 1940 в 2,5 разу.

  Ст т. предметами вжитку, що базується на соціалістичній суспільній власності на засоби виробництва, дає можливість ефективніше використовувати матеріальні, грошові і трудові ресурси. У міру зростання роздрібного товарообігу абсолютно зростають витрати звернення, хоча відносно (у відсотках до суми роздрібного товарообігу) знижуються. Так, в 1969 вони складали 13 509 млн. крб. (у 1940 — 1933 млн. крб.); доля їх в загальній сумі роздрібного товарообігу складала 9,62% (у 1940 — 11,04%).

  Ст т. предметами вжитку в інших соціалістичних країнах розвивається також на основі суспільної власності на засоби виробництва у формі державної і кооперативної торгівлі. У деяких з них допускається участь приватного капіталу. Сфера його діяльності обмежується роздрібною торгівлею і контролюється державою, яка є постачальником товарів. Що веде і визначає роль в цих країнах грає державна торгівля (див. таблиці. 3).

  Ст т. предметами вжитку в соціалістичних країнах характеризується високими темпами зростання роздрібного товарообігу (див. таблиці. 4).

  Таблиця. 4. — Індекси об'єму роздрібного товарообігу,

включаючи громадське харчування, в деяких

соціалістичних країнах (1960 = 100)

  Літ.: Маркс До., До критики політичної економії, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 13; його ж, Капітал, т. 2, там же, т. 24; Ленін Ст І., Чергові завдання Радянській владі, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 36; його ж, Про значення золота тепер і після повної перемоги соціалізму, там же, т. 44; його ж, Про кооперацію, там же, т. 45; Економіка торгівлі, М., 1968; Діхтяр Р. А., Радянська торгівля в період соціалізму і розгорнутого будівництва комунізму, М., 1965; Пакунків Ст, Локшин Р., Радянська торгівля в період переходу до комунізму, М., 1964.

  Ф. А. Крутіков.