Власні потреби електростанції , комплекс допоміжного електричного устаткування електростанції, що забезпечує безперебійну роботу її основних агрегатів (парових казанів,турбогенераторів,ядерних реакторів або гідротурбін ). У склад С. н.е.(наша ера) входять: силова і освітлювальна електромережі станції, акумуляторні установки, аварійні джерела електроживлення, електродвигуни всіх механізмів — насосів (водяних, нафтових, масляних і т.д.), вентиляторів, а на найбільш поширених теплових електростанціях — також механізмів розвантаження залізничних вагонів, подачі палива, угледробленія і пилепріготовленія.
Електроприймачі С. н.е.(наша ера) підрозділяють на групи відповідно до вимог безперебійної роботи. До групи найбільш відповідальних (HO) відносять електроприймачі, вихід з буд яких приводить до порушення нормального режиму роботи станції або до аварії. На ТЕС(теплоелектростанція) це — електродвигуни живильних насосів парових казанів, на АЕС(атомна електростанція) — системи управління і захисту реактора, механізми розхолоджування реактора, на ГЕС(гідроелектростанція) — механізми, що забезпечують циркуляцію масла і води в системах мастила і охолоджування, механізми закриття дросельних затворів напірних трубопроводів. Організація роботи HO електроприймачів передбачає їх надійне резервування, що забезпечує високу надійність пристроїв С. н.е.(наша ера) Витрати електроенергії на роботу С. н.е.(наша ера) складають (у % від загального кол-ва електроенергії, станцією, що виробляється) від 0,2 на ГЕС(гідроелектростанція) великій потужності до 12 на АЕС(атомна електростанція) с. газовим теплоносієм.
Літ.: Баптіданов Л. Н., Тараса Ст І., Електроустаткування електричних станцій і підстанцій, 3 видавництва, т. 1–2, М. — Л., 1959—60; Електротехнічний довідник, 4 видавництва, т. 2, кн. 1, М., 1972.
