Вернер (Werner) Альфред (12.12.1866, Мюльхаузен, Ельзас, — 15.11.1919, Цюріх), швейцарський химік-неорганик, один із засновників хімії комплексних з'єднань. У 1889 закінчив вищу політехнічну школу в Цюріху. У 1890 захистив докторську дисертацію «Про просторовий розподіл атомів в з'єднаннях азоту». З 1893 професор Цюріхського університету. У 1891 Ст опублікував роботу про хімічну спорідненість і валентність, а в 1893 — своя перша праця про будову неорганічних з'єднань. Ст рішуче відкинуло загальноприйняті уявлення про постійну і направлену валентність для тлумачення будови неорганічних з'єднань і запропонувало координаційну теорію комплексних з'єднань, обгрунтуванню і розробці якої присвячені його подальші роботи. Ст синтезувало велике число з'єднань, систематизувало їх, а також і всі відомі до нього з'єднання і розробив експериментальні методи доказу їх будови. Уявлення Ст про внутрішньокомплексні з'єднання допомогло з'ясувати будову багатьох органічних речовин (хлорофілу, гемоглобіну і ін.).
Координаційна теорія Ст отримала широке застосування в різних галузях знань і лягла в основу хімії комплексних з'єднань. Лауреат Нобелівської премії (1913).
Соч. у русявий пер.(переведення): Нові переконання в області неорганічної хімії, 5 видавництво, Л., 1936.
Літ.: Чугаєв Л. А., Професор Альфред Вернер, в його кн.: Ізбр. праці, т. 3, М., 1962; Ськанаві-грігорьева М. С., Альфред Вернер, «Успіхи хімії», 1945, т. 14, ст 4; Karrer P., Alfred Werner, «Helvetica chimica acta», 1920, v. 3, р. 196.
