Вернер (Werner) Карл (7.3.1846, Орхус, — 5.11.1896, Копенгаген), данський мовознавець. Автор так званого закону Вернера, який пояснює чергування глухих і дзвінких приголосних в німецьких мовах як віддзеркалення раніше характерного для цих мов вільного наголосу, що передував сильному експіраторному наголосу на корені. У германістиці прийнято наступне формулювання «закону Вернера»: Що виникли в результаті німецького пересування приголосних глухі щілинні h, р, f, s озвончаются у випадку, якщо безпосередньо попередній голосний не мав на собі індоєвропейського головного наголосу. Озвонченія не відбувалося в поєднаннях ht, hs, ft, fs, sk, st, sp». Ср. у староіндійському pita, готському fadar, древневерхненемецком Fater, староанглійському fader — «батько».
Соч.: Eine Ausnahme der ersten Lautverschiebung, «Zeitschrift für vergleichende Sprachforschung», 1877, Bd 23 № 2.
Літ.: Порівняльна граматика німецьких мов, т. 2, М., 1962.
