Вентурі (Venturi) Ліонелло (25.4.1885, Модена, — 14.8.1961, Рим), італійський мистецтвознавець. Син і учень Адольфо Ст (1856—1941), автора капітальної «Історії італійського мистецтва» (11 тт., 1901—40). Професор університетів в Туріні (1915—32) і Римі (з 1945). Відмовившись принести присягу на вірність фашизму, жив у Франції (1932—39) і США (1939—44). Труди В. по історії мистецтва і іськусствознанія («Джорджоне і джорджонізм», 1913; «Історія художньої критики», 1936; «Сезанн», 1936; «Живопис і живописці», 1945; «Італійський живопис», 3 тт., 1950—1952) відрізняються яскравістю і влучністю характеристик, сміливою постановкою широких історичних проблем. В той же час ідеалістична методологія Ст, послідовника Б. Кроче, вела його до визнання основним художнім критерієм абсолютної свободи індивідуального самовираження, а потім і до апології формалістичного мистецтва.
Соч.: Художники нового часу, М., 1956; От Мане до Лотрека, М., 1958.
Літ.: Scritti in onore di Lionello Venturi, Roma, 1957.
