Венуоліс (псевдонім; справжнє прізвище Жукауськас) Антанас [26.3(7.4) .1882, село Ужуожеряй, нині Аникшчяйського району, — 17.8.1957, Аникшчяй], литовський радянський письменник, народний письменник Литовській РСР. Народився в селянській сім'ї. У 1903—07 працював на Кавказі, за участь в Революції 1905—07 був поміщений в тбіліську в'язницю. З 1907 жив в Москві. Закінчив медичний факультет Московського університету в 1910. У 1918 переїхав до Литви. У литовську літературу увійшов після Революції 1905—07 як письменник-реаліст демократичного напряму (нарис «У в'язниці», 1905; «Кавказькі легенди», 1905—06). Писав розповіді, що викривають свавілля куркульства і мракобісся клерикалізму в литовському селі («Утоплениця», 1909), міщанські вдачі інтелігенції («Повернувся», 1908; «Дружина», 1909). Ст критично змальовувало дворянство, буржуазну інтелігенцію (роман «Перед днем», 1925; повести «Рак», 1920; «Палата інтелігентів» 1921; п'єса «Сутінки», 1936). На історичні теми написані роман «Роздоріжжя» (1932) про боротьбу литовців з хрестоносцями, п'єса «1831 рік» (1936). У повести «Приймальна дочка» (1946), в романі «Усадьба Пуоджюнасов» (1949. російське переведення 1952) змальована класова боротьба в литовському селі при буржуазному уряді, реалістично показаний тип кулака-підприємця, створені образи трудового селянства, яскраві пейзажі. У 1957 опублікував книгу «З моїх спогадів» і збірку «Віддання і легенди».
Соч.: Raštai, t. 1—7, Vilnius, 1953—55; Rinktine, 3 leid, Kaunas, 1960; Amžinasis smuikininkas, Vilnius, 1969; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Садиба Пуоджюнасов, М., 1953; Кавказькі легенди, Вільнюс, 1955; Утоплениця, Вільнюс, 1955; Вибране, М., 1959.
Літ.: Korsakas До., A. Vienuolio romanas»puodžiunkiemis», Vilnius, 1953; Žekaité J. A., Viénuolio kuryba iki 1917 méti, у кн.: Iiteratura ir kalba, t. 2, Vilnius, 1957; Stonys J., A. Vienuolio realizmo problemos (1917—1940), Vilnius, 1966.
