Велічко Самуїл Васильович (1670 — близько 1728), український літописець. Вчився в Київській академії; знав латинську, німецьку і польську мови. Усунений від служби в Генеральній військовій канцелярії після страти Ст Л. Кочубея (1708), до. якому був близький. Головна праця — «Літопис подій у Південно-західній Росії ст XVII в.» (тт. 1—4, 1848—64), в якому Ст, використовуючи порівняно широкий круг українських і іноземних джерел, викладає історію України у зв'язку з історією Росії, Польщі, Молдавії. Ст виступало як ідеолог козацької старшини і українського шляхетства, прибічник возз'єднання України з Росією. Негативно відносився до народних мас і їх боротьби проти поміщиків, але в той же час заперечував проти відновлення на Україні кріпацтва в тому вигляді у якому воно існувало до визвольної війни 1648—54. Достоїнства «Літопису» знижують не завжди критичне відношення до джерел, погрішності в датах і фактах, витіюватість викладу.
Літ.: Іконников Ст С., Досвід російської історіографії, т. 2, кн. 2, До., 1908; Марченко М. І., Украiнська icторioграфiя (з давнix часiв до середіні XIX ст.), До.. 1959.
